Одразу по закінченню університету я влаштувалась вчителем історії у школі. Мені подобалось бути педагогом, любила свою роботу та учнів. Вони із задоволенням ходили на мої уроки.

Єдиним мінусом було те, що мешкаю досить далеко від школи. Вона знаходиться на іншому кінці міста і їхати доводиться або однією єдиною маршруткою, яка завжди набита людьми, або з пересадками. Тому до роботи я зазвичай добираюсь близько години.

У нас педагогічний колектив складається, в основному, зі старших людей, але серед них була й Ніна, дівчина мого віку, яка теж недавно влаштувалась вчителем математики. Ми з нею найбільше спілкуємось та встигли подружитись. Вона мешкає у моєму районі, то ж нам по дорозі. Тільки от Ніна ніколи не їздить на роботу громадським транспортом. Чоловік подарував їй автомобіль, тому добирається з комфортом.

Мені доводиться прокидатись на годину раніше, аби встигнути на маршрутку, а моя колега ніколи не запізнюється. Якось вона запропонувала мені їздити з нею. Сказала, що для неї це не проблема, все одно ж в одну сторону їдемо. У мене не було причин відмовлятись від такої зручної пропозиції.

Одного дня Ніна попросила позичити їй тисячу гривень, бо записалась на корекцію нігтів та нарощення вій, а гаманець забула вдома. Для мене це досить пристойна сума. Але чом би не виручити подругу?

Я сподівалась, що вона поверне мені їх вже наступного дня. Але цього не сталось. І через тиждень я своїх грошей теж не побачила. У день зарплати я перепитала, чи не забула вона про гроші, які в мене позичила. На що подруга просто розсміялась мені в обличчя:

– А ти чекаєш, що я тобі їх поверну? Ти думаєш, що я тобі щось винна?

– Звісно, ти ж просила позичити, а не подарувати.

– Так, закриймо цю тему.

– Що значить закриймо тему. Ти отримала сьогодні зарплату, так само як і я, тому прошу поверни борг.

– Послухай мене, ти ту тисячу давно проїздила, добираючись моїм автомобілем на роботу. Чи ти думаєш я на заправці безплатний бензин заливаю у бак? А, можливо, я схожа на таксиста? Якщо порахувати, то ти ще й винна залишишся.

Я була ошелешена такою відповіддю. Була впевнена, що ми подруги. До того ж Ніна сама запропонувала підвозити мене, я не напрошувалась. А тепер каже, що їй ще й винна.

Мені було неймовірно прикро, що так помилилась в людині. Не стала з нею сперечатись. Сказала, що коли їй ці гроші потрібні більше, ніж мені, то хай забирає.

Я розчарована, що для людини, яку вважала подругою, матеріальні цінності виявились важливішими за людську порядність. Я б зрозуміла, як би вона бідувала. Але її чоловік пристойно заробляє, вони живуть у повному достатку. А в мене кожна гривня порахована.

Тепер, з власного досвіду можу сказати, якщо хочеш втратити подругу – позич їй гроші.

КІНЕЦЬ.