Зі своїм чоловіком у шлюбі ми живемо 11 років.

У нас з Степаном, на жаль, дітей немає.

Хоче сказати відразу, що з чоловіком мені дуже пощастило і я рада цьому.

Степан – добра, хороша та порядна людина, він завжди підтримає, допоможе в усьому, ми завжди усе робимо разом.

Всі ці роки я жила з ним добре. Але останнім часом якийсь неспокій на душі і я не знаю, як бути, часи настали в сім’ї у нас складні.

Перші роки після весілля ми жили з Степаном з моїми рідними батьками, а потім взяли для себе окрему квартиру в кредит, адже завжди мріяли про власний дах над головою.

А усі гроші, які відкладали обоє багато років витратили на будівельні матеріали та ремонт, а потім облаштували своє житло, купили хороші меблі та сучасну красиву кухню.

Чоловік якось спокійно ставився до всього, каже, що впораємося якось.

А я тягар цього нашого кредиту відчувала дуже і зараз відчуваю його, адже ці кошти мені даються дуже непросто.

Я все життя старалася оминати ті кредити, чоловік таки вмовив його взяти і я намагалася його якнайшвидше повернути.

А потім Степан захотів ще й машину, пояснював, що сучасна сім’я не може повноцінно жити без свого власного автомобіля, і ми взяли ще й машину в кредит.

Тепер до кредиту на квартиру додався ще й кредит на машину.

Я відразу, після того, знайшла собі один підробіток, потім – другий.

Я собі у всьому відмовляла, аби швидше віддати борг.

Крім своєї основної роботи, виходило так, що я мала ще два підробітки, але й вони вже ставали роботою для мене, бо вона збільшувалася, звісно, платили мені більше і це стимулювало мене працювати краще і ще більше.

З часом я відкладала гроші свої, і коли за два місяці дала чоловікові їх, щоб він виплатив кредит за квартиру, він дуже здивувався, як побачив скільки я заробила.

Степан дійсно був здивований тій сумі грошей, яку від мене отримав.

У нас якось вийшло так, можу сказати, що сімейний бюджет у нас з чоловіком роздільний.

Степан мій в основному платить комуналку частину кредиту, бензин для авто.

А я купую додому усю хімію, постійно ходжу в магазин за продуктами, собі купую недорогий одяг, решту теж даю за кредити.

За наш спільний відпочинок ми платимо порівну з ним, якщо йдемо на свята чи дні народження до моїх родичів чи знайомих, то подарунки купуємо за мої гроші, а якщо до чоловікових – то за його.

Хоча велику частину кредиту ми з чоловіком вже виплатили, але нам повертати борг залишилося ще цілих 5 років.

Часи зараз важкі, ціни на все дуже підскочили, заробити гроші з кожним днем все важче і я дуже добре розумію, що ці 5 років, які ми маємо віддавати борг для нас можуть бути найважчими у цьому кредиті.

Тому я стараюся зараз багато працювати, поки є можливість, адже не знаю, чи матиму можливість заробити щось завтра.

Але весь цей час я сподівалася, що чоловік шукатиме додаткову роботу, щоб повернути ті борги, але він спокійно собі працює, як і працював до цього, таке враження я маю, що наче для нього нічого, особливо, не змінилося.

І я стала постійно натякати чоловікові, що було б добре, якби він теж собі знайшов роботу ще одну, щоб ми віддали гроші в банк і жили собі спокійно.

Та чоловік навіть слухати не хоче, а останнього разу просто навіть сказав, що я помилилася з вибором, коли вийшла заміж за нього 11 років тому.

Я намагаюся говорити з ним спокійно за це, та чоловік обходить цю тему.

Степан допомагає мені вдома прибирати, мити посуд, іноді й готувати, а заробляти гроші більше він не спішить, його в житті і так все влаштовує.

Я мрію про щось більше, а коли запитую Степана, яка в нього мрія, то чую у відповідь:

– Я мрію гарно пофарбувати авто і зробити ремонт двигуна.

На цьому всі мрії мого чоловіка, на жаль, закінчуються, більше ні про що він не мріє.

А я людина така, що я впаду, але зроблю все, що собі запланувала, виходить і тягну більшу частину кредиту сама.

Можливо, я й сама винна у цьому, що зараз саме так складається наше сімейне життя, але як змінити чоловіка теж не знаю.

Хочу щоб він прагнув кращого, щоб в нас було хороше життя.

Можливо, Степан бачить, що я тягну все, та й не хвилюється ні за що.

Чи можна щось змінити в моїй ситуації?

Як донести чоловікові, що не я маю хвилюватися і заробляти на кредит, це він має думати про це?

Чи варто мені так багато брати на себе?

КІНЕЦЬ.