Я завжди мріяла про щасливий шлюб, адже переконана, що для жінки це найважливіше в житті.

Коли вийшла заміж за Петра, старалася зробити все, щоб наше сімейне життя було щасливим.

Я завжди намагалася смачно готувати, завжди чистенько було у нас вдома.

Не дивлячись ні на що, хоча часу вільного залишалося не дуже багато, я завжди старалася доглядати за собою, адже хотіла, щоб чоловік пишався мною.

Весь час я була щаслива в сімейному житті та думала, що Петро теж щасливий біля мене.

Але, на жаль, в житті буває не завжди так добре, як того хочеться.

На жаль, в моєму житті сімейному неприємності мене спіткали дуже випадково.

Нашому синочку тоді було 6 місяців, коли я дізналася, що мій чоловік знайшов собі іншу.

Я не могла збагнути, що ж таки не вистачало йому у нашому сімейному гніздечку.

Жили ми так, як і всі інші сім’ї, все добре було.

А потім “добрі” люди сказали, щоб я відкрила очі, і запитала чоловіка куди він щодня біжить відразу після роботи.

Вияснилося, що спішив він до Галини, що для мене було дуже великою несподіванкою.

З цією жінкою, виходить, він познайомився ще рік тому, так і досі вони були разом.

Я навіть не підозрювала нічого, адже вважала, що даю чоловікові все необхідне у нашому сімейному житті і він порад з нами має бути щасливим.

Загалом я чоловікові сказала все, що було тоді на душі, він сказав, що залишить ту жінку.

Та, щоб там хто мені не говорив, але я тоді пробачити його не могла і Петро забрав свої речі та поїхав до своєї мами.

А зранку, наступного дня після того, як чоловік мій пішов мені вже подзвонила свекруха.

Мама Петра мені відразу стала пояснювати, що в життя буває всяке, її син дуже шкодує, що так вчинив і хоче повернутися додому.

Наступного дня вона знову набрала мене, сказала, що син собі місця не знаходить, хоче зберегти сім’ю і обіцяє, що ніколи більше так не вчинить.

Мама чоловіка мені телефонувала знову і знову, розповідала, як йому недобре, як він шкодує про все.

І мені вже стало його шкода.

Можливо, я б пробачила свого чоловіка, адже ми наче й не погано жили з ним, все було добре, до його помилки.

Можливо, він дійсно шкодує про все і розкаюється, та він жодного разу мені не зателефонував і не попросив вибачення в мене особисто.

Свекруха телефонує, а чоловік жодного разу за ці дні не набрав мене.

Як знати, що в нього на душі?

Невже я маю перша йому подзвонити?

І чи нормально це в нашій ситуації, що я маю пробачити чоловіка і впустити його знову в своє життя, бо мама каже, що він дуже шкодує і хоче повернутися в сім’ю, але він жодного слова мені не сказав і не вибачився ні разу?

КІНЕЦЬ.