Минулого тижня ми гуляли з чоловіком в невеличкому торговому центрі в нашому місті.

І, випадково, побачили гарну шубу, вона була тка красива, це була шуба моєї мрії.

Мені вона так сподобалася, що я аж зупинилася на мить біля неї.

Анатолій побачив моє захоплення і засміявся:

– Давай купимо тобі її, ти ж так багато років про таку мріяла. Он, дивися, і знижка така хороша, аж 30 поцентів.

Я сказала чоловікові, що вона дорога зараз, у нас грошей не так вже й багато, а в душі надіялася, що він мене переконає в протилежному.

І Анатолій таки переконав: ми купили ту шубу з гарною знижкою, адже зараз скоро буде кінець сезону, тому дійсно ми купили цю шубу за гарну досить знижку.

Ми живемо в квартирі свекрухи, вона їй дісталася від її мами, тому за квартиру ми не платили, чоловік добре заробляв.

Я сиджу з нашою малою дитиною в декреті, але через рік маю вийти на роботу і чоловік зробив мені такий подарунок, щоб я ходила красиваю.

А ввечері до нас зайшла свекруха і я стала хвалитися цією шубою.

Міряла її, крутилася біля дзеркала, свекруха незадоволено поглядала на мене.

А вона аж в лиці змінилася, сказала, що не розуміє, нащо ми такі великі гроші витрачаємо і ткий непростий час, коли я сиджу в декреті.

Напевне тому, що за квартиру не платимо, адже живемо в ній просто так, ні копійки не доклали.

Анатолій сказав мамі, що й вона до тієї квартири нічого не доклала, адже її у спадок отримала, а, якщо вона так хоче, то на зиму ми і їй можемо шубу купити, але це ще більше її розгнівило.

Мати чоловіка відразу після того сказала, або ми віддамо шубу назад, або будемо платити їй за квартиру.

Я сказала Анатолієві, що краще повернути шубу, але чоловік сказав, що мама заспокоїться і все минеться, а шубу потрібно залишити.

Але не минулося, мама чоловіка сказала, що ми тепер маємо їй щомісяця давати 3 тисячі гривень.

Моя мама каже, щоб я повернула шубу, щоб не мати непорозумінь з родиною, раз так хоче мама чоловіка.

А мій чоловік сказав, що платитиме мамі гроші, але шубу не поверне ніколи, бо для мене її купив.

А коли я вийду з декрету на роботу, то ми візьмемо своє житло в кредит.

А мені навіть не в шубі справа, а в тому, що мама чоловіка думає, що якщо ми живемо у неї, в квартирі її, то вона може командувати нами.

Прикро, що так вийшло, але ми з Анатолієм вирішили, що в цій ситуації, шубу маємо залишити в себе.

Свекруха й досі ображається. Не розумію, в чому ми винні.

Чоловік вчора дав їй 3 тисячі гривень.

Мати взяла, не сказавши ні слова, навіть в думках у неї не було залишити ці гроші нам.

Як можна бути такою людиною?

Хіба правильно це з її боку?

Фото ілюстративне.

КІНЕЦЬ.