Був сонячний ранок. Прокинувшись, Анна не зрозуміла де знаходиться. Але потім одразу згадала, що перебуває у ліkарні. Вона ж уночі наро дила сина.

Навіть чоловікові поки що не встигла зателефонувати та повідомити радісну новину. На жаль, цього прекрасного дня чоловік перебував у відрядженні.

Анна вже змирилася з такою роботою чоловіка. Всі важливі дні він був у відрядженнях, і Анні доводилося в усьому розбиратися. Вона взяла телефон і зателефонувала чоловікові. — Привіт, Ігорьку. Вітаю тебе, ти став татом. — Анна, це правда? Як я радий. Шкода, що мене не було поруч, але я вже зараз збираю речі і їду до тебе. Ти тільки не хвилюйся. Як ти там?

— Все зі мною вже добре. Спочатку я думала, що не витримаю цього болю, але, як тільки син народився і я почула його nлач, забула про все на світі.

Він такий гарненький, такий солоденький. — Вибач мені, що залишив тебе в такий момент. Я тебе дуже люблю. Скоро я до тебе приїду, вже сідаю в таксі.

— Не до мене їдеш, а до нас. Нас тут уже двоє. Я та Льошка. Ти ж так хотів назвати сина? — Так звичайно. Я їду до вас. До тебе та Льошки. Я вас дуже люблю обох. Розкажи мені, який він? На тебе схожий більше чи на мене? Мені вже не терпиться його побачити.

Очі якого кольору в нього, блакитні? Анна усміхалася у відповідь. Вже не могла дочекатись повернення чоловіка. Він так потрібен був їй у такий момент життя. Після такої розмови з чоловіком у неї перестало боліти внизу живота, вона забула про все на світі. Відчула полегшення.

Взяла дзеркало, щоб упорядкувати себе. Вона мала не найкращий вигляд, але очі світилися від щастя. У неї вже були двоє коханих чоловіків. Ігорьок і Льошка. Медсестра тим часом зайшла до палати із її сином. Вона взяла його на руки і відчула себе найщасливішою. Ото повернеться чоловік і втрьох вони будуть щасливі, як ніколи.

КІНЕЦЬ.