Мені заздрили всі подруги, що в мене така добра та лагідна мама. Коли вони приходили до мене, мама завжди пригощала їх, розпитувала про навчання, співчувала та давала поради. Але мені ніхто не вірив, що зі мною вона інша – сувора та вимоглива.

Батька в мене не було, а з бабусею у мами через мене завжди були сварки. Вона жаліла мене, а мама лаяла бабусю, казала, що вона потурає всім моїм забаганкам і порокам. Хоча які у мене могли бути пороки?

Зізнатись чесно, я її навіть боялася. Коли вона владним тоном кликала мене, у мене мурашки бігли по спині та холоділи пальці. Покаранням була перевірка уроків. Я в цей час не лише боялася її, а й ненавиділа. Пам’ятаю з дитинства лише один світлий момент, коли мати на три тижні поїхала до санаторію, і ми з бабусею залишилися вдома вдвох. То були щасливі дні.

Вчитися мама мене не відпустила в інше місто, хоч я так мріяла, що поїду з дому. На третьому курсі я одружилася, що мама не схвалила. Але суперечити не стала, тому що я вже чекала дитину. Спеціально сказала їй якомога пізніше. Інакше впевнена, що не було б зараз у мене мого улюбленого синочка.

Ми винайняли квартиру, хоч і мати та батьки чоловіка пропонували жити з ними. Я хотіла жити окремо, натерпілася опіки у дитинстві. Але мати примудрилася в перший же приїзд до нас пройтися квартирою, заглядати в усі кути, в тому числі і в холодильник. Чоловік дивився на неї, не розуміючи, чому вона так поводиться. Він виріс зовсім за інших умов, де поважали дітей, як особистість.

Коли вона почала кричати на мене, що я погана господиня і мати, що вона погано мене вчила, треба було ще й бити частіше, чоловік мовчки взяв її під руку, відчинив двері та виставив її з квартири. Я була в шоці! Вже чекала криків та стуку, але мати мовчки поїхала.

Зателефонувала через два дні і наказним тоном сказала: «Негайно збирай речі та дитину та приїжджай додому!». Я мовчки вимкнула телефон, тому що сперечатися було марно. Тільки в цей момент я зрозуміла, що мені є кому захистити, і вдячна чоловікові за підтримку та розуміння. Мати не дзвонить, навіть не уявляю, як вона поводитиметься далі.

КІНЕЦЬ.