У нас з братом власні сім’ї. Ми з чоловіком і дітьми живемо в будинку, а брат з сім’єю в квартирі. Моя мама вже багато років працює за кордоном, у неї хороші зв’язки, вона там заробляє хороші гроші.

Вона часто допомагає нам фінансово. Наша бабуся, мамина мама, вже старенька сама в селі залишатися не може, хоча ми постійно допомагали їй у всьому, але зараз її саму залишити зовсім не можна.

Одного разу ми всі обговорили це і вирішили, що я заберу її до себе, адже у мене великий будинок. У квартирі брата їй було б не так зручно. Бабусин будинок ми вирішили продати,

щоб він не розвалилася геть, адже вона дуже старенька. Бабусі поки вирішили не говорити. Ми вирішили, що мама, поки має хорошу роботу за кордоном, поки залишиться там.

А коли повернеться, забере бабусю в свою квартиру, і там вони будуть жити разом. Коли ми з чоловіком приїхали забрати бабусю, вона була не так рада нас бачити, як завжди. Бабуся довго перебирала речі. Прощалася зі своїм будинком.

В кінці залишила деякі речі, щоб повернутися туди і забрати. Я зрозуміла, що зі своєю хатинкою бабуся прощатися зовсім не хотіла, вона ще хоче сюди повернутися.

Я поговорила з мамою і сказала, що не можу продати цей будинок, адже бабуся так дорожить ним. Я постараюся доглядати за будинком і садом. Я буду дуже щаслива, якщо вона вирішить знову приїхати сюди.

КІНЕЦЬ.