Коли Катерина та Володимир одружилися, мати Володимира дуже зраділа. Вона майже з порога оголосила: -Я така рада, що мій син нарешті одружився! Я не буду , як інші свекрухи, воювати з тобою за господарство. Двом жінкам на кухні не місце! Тому я тобі все господарство поступлюсь, ти єдина господиня цього будинку.

Катя було від подружок чула про важкі стосунки невісток і свекрух, але до такого прийому не знала, як ставитись, лише розгублено кивнула. За півроку вона народила здорового хлопчика.

За цей час вона дуже втомилася. Все господарство доводилося тягнути на своїх плечах, а свекруха та чоловік тільки заважали. Вони вимагали щодня багато різної їжі, спеціально бруднили будинок, лаялися із сусідами,

а Каті доводилося з усім цим розбиратися. Коли народилася дитина, це все складніше виносити, адже доводилося розриватися між домашніми справами та доглядом за малюком. Вона мільйон разів намагалася поговорити зі свекрухою та чоловіком, але розмови призводили лише до сва рок. Ніхто не збирався її слухати.

– Ну, чому ви, їсте в кімнаті, а не на кухні? Ви там насмітите, а мені потім прибирати, Зоя Миколаївно. Я ж теж людина, зрештою, — сказала Катя. – Де хочу там і вечерю. Мені зручніше в кімнаті, – уїдливо відповіла свекруха. — Чому не на кухні? – Там телевізор маленький. І взагалі, як ти смієш мені вказувати? Роблю що хочу. А твоя робота прибирати! Чоловік схвально кивнув на слова матері.

– А чому це моя робота? — Розвела руками Катя. — Я ж не безплатна рабиня якась. — Мій синок щодня працює з дев’ятої ранку до восьмої вечора, гроші в будинок приносить! А ти весь день прибираєщ, то це твоя робота. От коли гроші заробиш, тоді й матимеш право голосу. А поки що за чужий рахунок живеш, то працюй по дому та мовчи! А якщо щось не подобається, то тебе ніхто тут не тримає, люба! Скатертю доріжка.

Ти все одно нікого краще за мого Вовочка не знайдеш! Чоловік знову схвально кивнув, допиваючи чай, приготовлений Катею. — Значить, вся справа у грошах? А без заробітка я не людина? — Катя починала злитися. — Звісно, — зневажливо пирхнула Зоя Миколаївна.

— Ясно! Я вас зрозуміла. Катя кинула кухонний фартух у куток, почала зло збирати свої речі. — Що ти робиш? — здивувалася свекруха. — Гроші заробляти йду, як зароблю, то прийду. А може і не прийду , я поки що не вирішила. — А дитину ти кинеш? Чоловік заметушився.

— Чому кину? Залишаю на тата з бабусею, не чужі ж люди. Катерина, взявши сумку зі своїми речами, грюкнула дверима. Її нема вдома вже два місяці. Зої Миколаївні довелося згадати як користуватися пральною машиною, готувати, пилососити та доглядати дитину. Вона встигла пошкодувати свої слова. Чекає і сподівається, що Катя повернеться.

КІНЕЦЬ.