Микола доробляв останнє замовлення і вже мріяв повернутися додому. Вже рік, як він працював в одній компанії, яка займалася лагодженням сантехніки і ремонтом. Він уже зібрався додому, коли несподівано подзвонив телефон. Його попросили заїхати ще за однією адресою. Він взяв свої інструменти і поїхав.

Йому відкрив хлопчик років десяти з серйозним обличчям. Поруч стояла білява дівчинка трохи молодша. — А дорослих немає? — запитав Микола. Їм говорили не заходити в квартиру без дорослих. — Мама скоро повернеться. — відповів хлопчик, — я намагався скотчем кран полагодити, але нічого не вийшло.

Він все одно тече, — сумно сказав хлопчик. Микола вирішив повірити йому на слово про швидке повернення матері. Діти спостерігали за тим, як він кран лагодить. — А ще у мене ніжка від стільця відламалася,- сказала дівчинка,- тато б полагодив, але він льотчик і літає далеко-далеко. Вона явно повторювала слова матері. Коли Микола закінчив, жінка повернулася.

Матір’ю виявилася симпатична дама років тридцяти п’яти. Вона дуже здивувалася самодіяльності дітей. — Ну а що? — знизав плечима хлопчик, — тебе ж не дочекаєшся. Ти весь день на роботі. Я вже тиждень тобі кажу, що у нас кран тече. Жінка заплатила Миколі, а дівчинка тихесенько нагадала про відламану ніжку. Микола пообіцяв повернутися завтра. Проводжати його пішов хлопчик.

— Немає у нас ніякого тата, — сказав він, — Мама точно бреше. Якби він був, то хоча б раз приїхав. Правда? Мама купує нам подарунки і каже, що вони від тата. Я сам бачив, як вона вибирає ляльку для Олени, а потім вона сказала, що тато її надіслав. Вона думає, що ми маленькі, щоб правду знати.

— Що ж, в житті всяке буває. А раптом дійсно льотчик? — чоловік пошарпав хлопчика по неслухняному волоссю. Максим лише сумно подивився на чоловіка. Повернувшись додому, Микола ніяк не міг викинути з голови слова хлопчика.

У минулому він і сам був льотчиком, довелося кинути роботу через проблеми зі здоров’ям. На наступний день Микола відправився в будинок Люби, лагодити ніжку від стільця. В процесі виявилося, що у них в принципі багато всякого потрібно полагодити. Полагодив розетку, а коли зайшов у ванну, здивувався.

— Вам тут капітальний ремонт потрібен! — А ви зробите, так? — скромно попросила Люба,-у нас є деякі гроші. Я вам заплачу. Так він почав ремонтувати ванну. В процесі вони познайомилися ближче. Люба неодноразово кликала його обідати з ними, пригощала чаєм. Миколі було з нею комфортно, тому він якось став відвертим і розповів багато особистого, Люба теж у відповідь розповіла особисте. Чоловік її кинув, коли вона завагітніла донькою.

Дітям вона брехала про льотчика. Жінка йому дуже подобалася. Він відчував, що це взаємно. Наступного дня Микола прийшов до них додому з квітами та у формі льотчика. Дівчинка із захопленим криком кинулася до нього в обійми. — Ось я і повернувся, — сказав Микола з посмішкою, — Просто не відразу вас впізнав, адже давно не бачив. Так неповна сім’я стала повною.

КІНЕЦЬ.