Майже рік, як у мене стосунки з коханим чоловіком. Він має свій будинок, а мій будинок ще будується. У нього після першого шлюбу залишилася дитина якій 10 років (дружина в нього не стало). У мене після першого шлюбу дитина (син 6 років).

У цих відносинах я щаслива і дуже люблю його, з його сином у нас добрі взаємини. Між собою діти не завжди ладнають. Є дуже велика проблема між мною та моєю коханою людиною. Він егоїст і його еrоїзм полягає в тому, що він відмовляється приймати мою дитину.

Його в ньому все дратує, навіть як їсть моя дитина, як іде мити руки. Йому здається, що мій син поки біжить до умивальника розкидає всі брудні краплі по його підлозі та шпалерах. Мій син не живе з нами, тому я розриваюся між його домом і домом моєї матері, в якому живе моя дитина.

Мій чоловік дуже охайний і акуратний і він не приймає у своєму будинку проживання моєї дитини. Він не розуміє, що це діти, що під столом залишаються крихти після їжі. Він завжди просить мене контролювати навіть миття його рук (коли мій син у нього в гостях).

Відносини ми вже з ним розривали, але вирішили спробувати вкотре. Домовилися, що коли ми заїдемо в мій дім і житимемо всі разом, його не дратуватиме поведінка мого сина, тому що ремонт зроблений мною і меблі будуть всі мої.

Усі разом ми їздили у відпустку на два тижні. Я сподівалася, що в цей період ми зблизьмося, але вийшло зовсім інакше, всі сварилися.

І ось мені підказує моє серце, що навіть коли ми житимемо в мене, і тоді знайдеться нова проблема, яку він знайде в моїй дитині. Я розумію, що треба розлучитись і знайти в собі сили це пережити.

КІНЕЦЬ.