Ксюша не сподобалася свекрусі з першої хвилини знайомства. Сама Світлана Семенівна виховала сина розумним та інтелігентним. Як її сина догодило полюбити цю сільську простушку, яка вважає своїм ідеалом не книги та картини, а турботу про побут і домочадців?

Світлана Семенівна регулярно знайомила сина із доньками своїх подруг. Дівчатами з інтелігентних сімей, які чудово освічені і вміють вести себе в суспільстві…

Але… Любов зла… — Мамо, де в нас рис? — Ксюша, до мене треба звертатися по імені та по батькові, — втомилася повчати невістку свекруха. Її син, Станіслав, душі не мав у дружині.

Намагався допомогти тій у домашніх клопотах. Це теж дратувало Світлану Семенівну. Натомість невістку полюбив свекор, Антон Петрович, інженер на заводі, який доріс до начальника виробництва , почавши працювати токарем. — Ксюша вирвала з твоїх чіпких, інтелігентських рученят Стаса і зробила з нього чоловіка, — жар тував він з дружиною.

Але ось, якось, Світлана Семенівна, зацікавилася, а як справи у дітей її колег. І з жахом з’ясувала, одна у свої тридцять три, все ще шукає свою половину, інший, у свої двадцять сім, уже тричі був одружений, третя…

Ні, Світлана Семенівна в жодному разі не хотіла зруйнувати сім’ю сина, тому перестала намагатися зробити з невістки світську даму. «Якщо син любить її таку, то значить так тому і бути!»…

Минуло сімнадцять років. На фарфоровому весіллі Стаса і Ксюші свекруха впіймала заkоханий погляд сина, яким той дивився на дружину. «І це після двадцяти років подружнього життя та трьох дітей?!», З подивом і захопленням подумала Світлана Семенівна. Будь-яке траплялося.

Не обійшлося і без сварок між подружжям. Але, незважаючи ні на що, Стас та Ксюша nродовжують kохати один одного. — Ксюшенька, заспіваєш? — попросила Світла Семенівна невістку, яка чудово виконувала народні пісні. І голос у неї був чудовим — З радістю, мамо! — відповіла невістка.