Так склалося в нашому житті, що моя мама мене виховувала сама, адже батько пішов до іншої, коли мені було всього 7 років, просто залишив нас і все.

Я й зараз пам’ятаю, коли батько йшов від нас, то забирав все до найменших дрібниць, що на його думку належало йому.

Мама тоді зовсім була без настрою, не очікувала, що батько так може вчинити, тому навіть не намагалася щось залишати.

Я дуже добре пам’ятаю ті часи і розчарування мами, ще дуже недобре вплинуло на неї.

За всі ці роки, які ми з мамою були самі, мій батько особливо мною не цікавився ніколи, платив якійсь копійчані аліменти і все на тому, та ми й більше від нього не очікували.

Тому коли я стала дорослішати з роками, мама ніколи не втомлювалася мені нагадувати, при першій же нагоді, що віддала для мене найкращі роки свого життя.

Вона постійно мені про це говорила і пояснювала, що і я маю бути для нею опорою на старості років, адже вона все найкраще віддала мені.

Я ніколи не думала навіть про протилежне, але коли тобі про це нагадують щодня, складається таке враження, що я маю не відходити від мами і лише тільки й те робити, що жити заради неї, але в мене і своє життя є, свої мрії і бажання.

Я вийшла заміж, стали жити з чоловіком в його квартирі, окремо від батьків.

Зараз у нас двоє діток, наче все добре склалося в нашій сім’ї.

Всі роки свого шлюбу я часто телефонувала своїй мамі, допомагала їй, іноді щось купувала, я завжди була поряд.

Коли вона мені телефонувала і годинами розповідала одне і теж, я терпляче слухала її, адже знала, що у неї більше нікого крім мене немає.

Зараз батьки чоловіка вийшли на пенсію, моя мама теж пенсіонерка, роки збігли швидко, якось і не помітила я.

Моя мама з батьками мого чоловіка завжди добре спілкувалися, ладнали між собою постійно.

А нещодавно моя свекруха занедужала, була в стаціонарі.

Це потребувало чимало коштів, гроші у свекрів скінчилися і ми їм добре допомагали у цьому.

Моя мама теж до свахи часто навідувалася, готувала свіжу їжу, шкодувала її, щось там допомагала.

А одного разу сваха стала розповідати скільки ми грошей витратили на неї, дуже їй допомогли, без нас би вони самі не впоралися і подякувала мамі за таку хорошу доньку, яка не пошкодувала нічого для свекрухи – чужої їй людині.

Сваха сказала мамі, що поки була в лікарні, то ми витратили на неї 15 тисяч гривень, чим їй дуже допомогли.

Після того мама перестала ходити до свахи і тепер щодня телефонує мені.

Мама дуже незадоволена залишилася, що ми свекрусі віддаємо останнє, хоча в неї ще й чоловік є.

Мама моя ніколи в нас нічого не просила, шкодувала мене, адже знала, що нам самим потрібні гроші.

Іноді купувала лише крупи і молоко, щоб до пенсії дочекати.

А тепер теж економити на собі не хоче, раз ми так вчинили. Каже, щоб ми теж і на неї стільки грошей витрачали, як на сваху.

Я розумію свою маму дуже, але й свекруху шкода, не могли ж ми її одну залишити в стаціонарі без грошей.

Як ми ще могли вчинити? Хіба ми недобре зробили?

КІНЕЦЬ.