Я працюю у компанії, яка підбирає домашній персонал. Ми сумлінно виконуємо свою роботу і наші клієнти завжди задоволені.

Декілька тижнів тому до нас звернулась жінка, вона шукала прибиральницю. Вона пропонувала непогану зарплату, тому ми думали, що швидко знайдемо працівницю. Але жінка поставила декілька вимог, які нам видалися дивними.

Вона хотіла, щоб прибиральниця грамотно розмовляла і стежила за останніми новинами. Вона мала добре знати художників і їхні картини. Галина Іванівна була колекціонером і їй було важливо, щоб люди, які в неї працювали розумілись на мистецтві.

Нам було дуже важко підібрати відповідно кандидатуру. Але ми таки знайшли декількох жінок, які б могли підійти нашій клієнтці.

Жінка, яка на нашу думку найбільш підходила запізнилась на тридцять хвилин. Але ми попросили нашу клієнтку дочекатись її.

Коли вона прийшла, то вибачилась перед нами, сказала, що дуже довго чекала на маршрутку.

– Я дико вибачаюсь, що змусила вас чекати мене!

Галина Іванівна відмовила цій жінці. Вона попросила ретельніше підбирати кандидаток.

Ми вирішили робити попередні співбесіди, щоб знайти найкращу кандидатку. Ми шукали працівницю декілька тижнів і думали, що уже не зможемо зробити свою роботу.

Аж поки не познайомились з Мирославою і не побачили, що вона гарно розмовляє і колись вчилась у художньому коледжі.

У неї зараз не легкий період і вона шукала будь-яку роботу з хорошою заробітною платою.

Коли наша замовниця запитала кандидатку про художників, то не розгубилась і правильно відповіла на її запитання. Засновниця залишилась задоволеною.

КІНЕЦЬ.