Після заміжжя ми відразу ж переїхали жити до батьків чоловіка. Вони жили поблизу міста, мали непоганий власний будинок зі своєю ділянкою. Звичайно, мені б хотілося жити окремо, але фінанси не дозволяли. Чоловік довго не міг знайти роботу, тому йому довелося залишити мене з батьками і поїхати на заробітки.

Я сумувала за чоловіком, але розуміла, що він намагається для мене і нашого майбутнього. Заради цього варто було потерпіти. Щомісяця я отримувала перекази від чоловіка.

Я вирішила, що гроші потрібно вкласти в будинок батьків. Він був трохи розвалений, тому потребував ремонту. На першу зарплату чоловіка я поставила нову огорожу.

У свекра і свекрухи, крім сина, є дочка Софія. Софія була молодшою за свого брата. Вона заміжня, виховує двох милих дівчаток.

Софія на батьківський дім не претендувала, тому я так сміливо вкладала в нього гроші і сили. Думала, що він дістанеться нам. Коли я заваrітніла, то чоловік вирішив, що приїде назад назавжди.

Спробує знайти роботу в рідних краях. Хотілося йому сина самому виховувати. Нам пощастило. Чоловік знайшов роботу відразу ж, та ще й платили непогано.

Тим часом, будинок сильно змінився. Я встигла зробити ремонт на кухні, добудувати сарай, та й каналізацію провести змогли.

Чоловік був задоволений станом будинку. У будинку кімнат було всього лише три, тому одну з них ми вирішили облаштувати під дитячу. Стали робити ремонт-як на порозі з речами з’явилася Софія, та ще й з дочками. Виявилося, що вона посва рилася з чоловіком, і той її проrнав зі своєї квартири.

КІНЕЦЬ.