Після того, як прочитала сповідь матері, з якою не спілкується дорослий син, можу розповісти історію з боку доброї невістки, бо саме я змушувала чоловіка їздити та дзвонити свекрусі, його мамі.

Я дуже прив’язана до своєї мами. Так, у неї своє життя, воно активне і має багато інтересів. Але ми справжні подруги, часто телефонуємо одна одній, можемо погуляти, сходити до кафе.

Коли я зустріла свого чоловіка, він був дуже холодний до своєї мами, мене це здивувало, і я почала з’ясовувати причину, думаю, може, образила чим вона його. Але ні! Вона виявилася нормальною жінкою. Але чоловік все одно не хотів їй дзвонити, часто не піднімав слухавку і не їздив до неї додому. Мене це дуже дивувало та турбувало. І я стала йому говорити: «це твоя мати, ти повинен, ти повинен».

За кілька років він змінився, став приїжджати до неї раз на тиждень, став іноді дзвонити, але, боже, він все одно розмовляє з нею як з-під палиці. З того часу я багато дізналася про його виховання, і виявилася, що мама просто дозволяла йому все і сама не помітила, як він став ще підлітком так до неї ставитися.

Але син, єдиний коханий, йому все прощалося. Батько був весь час на роботі і особливо уваги не приділяв. Всі родичі помічали, що вона надто багато дозволяє, вони могли прийти в гості, привітати зі святом, принести йому подарунки, а він у свої 12 років міг грюкнути перед ними дверима без привітання та грати у комп’ютерні ігри. І мама просто розводила руками, просто казала: «Ну, такий він у мене».

Зате мої батьки за таку поведінку мене карали, завжди вчили ввічливості, терпінню. А в неї син не знає елементарного «дякую», «добрий день», «будь ласка». Якщо вона йому стіл наготувала, я завжди нагадую сказати спасибі за працю матері.

І я його питаю: «Ти матері хоч колись дякував, а коли вона хворіла, допомагав їй, доглядав, таблетку там давав, чай гарячий, адже жив з нею до 24 років?».

Він каже, що ні, вона не просила, все робила сама, ще хвора вставала йому обід зробити. А тепер ви дивуєтесь, що ваші сини не хочуть за вами у старості дивитися та піклуватися. А чому ви його поки що він маленьким був, до цього не привчали? Усе з дитинства!

КІНЕЦЬ.