Петро Семенович уже багато років на пенсії був, але звичка рано прокидатися вранці залишилася. Взагалі їм із дружиною останні півроку не надто добре спалося.

Серце постійно му чила туга за онукою. Вся справа була в тому, що їхній син півроку тому несподівано розлу чився із дружиною.

Аліна поїхала назад до батьків до себе в рідне місто та забрала з собою Олечку. З того часу вони її не бачили. Син після цього весь із головою пішов у роботу і з дитиною рідко спілкувався.

Подружжя дивувалося, чому такий вдалий шлюб несподівано пішов під укіс, причини розладу їм були невідомі. Була ще одна перешкода для спілкування з онукою – батьки Аліни.

Петро і Галина не знали чому, але батьки колишньої невістки їх із самого початку не надто шанували. Може вся річ у тому, що вони родом із села? Туга мучала безперервно душу і одного прекрасного дня Петро Семенович не витримав.

-Збирайся, Галю, поїдемо Олю відвідати, сил терпіти немає! Галя здивовано подивилася на нього, але зайвих питань не ставила. Напрочуд, батьки Аліни прийняли їх привітно. Вони запросили їх у будинок, накрили на стіл. -Оля спить, можете переночувати у нас, а вранці з нею побачитись.

Подружжя здивувалося такій привітності і переглянулося. Микола та Лариса лише посміхнулися. -Оля дуже на нас вплинула, нагадала про доброту. До того ж вона за вами теж дуже сумує. Правду кажуть, що устами дітей звучить правда.

КІНЕЦЬ.