Я матір двох синів. Вони у мене зовсім різні. Старшому Дмитрові вже 35 років. Він одружений, виховує двох діток, мешкає у власному домі за містом та всім забезпечений. Я рада, що у нього саме так склалось доля. Єдине, що сумую, бо бачимось нечасто. Та, головне, що він щасливий і знайшов своє місце у житті.

Молодшому Денису недавно виповнилось 28 років. Ось його доля мене неабияк бентежить.

Коли ще жив чоловік, він для синів був справжнім авторитетом. Знав, як знайти підхід до кожного. Коли його не стало, діти ще навчались у школі. Старший син майже не змінився, а от у поведінці молодшого я побачила разючі зміни.

Він буквально відбився від рук: став прогулювати уроки, та потай від мене курити, зв’язався з поганою компанією і почав в _ипивати. Одним словом, звернув зі шляху. Закінчивши школу, нікуди не вступив. Сказав, що хоче жити у власне задоволення. Роботу якось знайшов, але постійно без грошей, бо усе зароблене витрачає на гулянки.

Я сподівалась, що коли знайде собі дівчину, то одумається. Але стосунки тривали недовго. Вона з хорошої сім’ї, батьки не захотіли собі такого непутящого зятя.

Я кілька разів просила старшого сина втрутитись. Він намагався серйозно поговорити з Денисом, але кожна їх розмова завершувалась сваркою. Дімі набридло це все і він махнувши рукою, сказав, що Денис вже дорослий чоловік, хай розбирається зі своїм життям самостійно. Ніяких настанови він все одно не сприймає.

Діти не раз пропонували мені переїхати до них. Але, як я можу лишити сина напризволяще? Без мене він остаточно зруйнує своє життя. До того ж у них там окрема сім’я, клопотів вистачає — їм, явно, зараз не до мене. Тому я вирішила лишитись.

Приховую від Дмитра, що всю пенсію віддаю Денису. Молодший син тримається дому, доки я гроші йому даю. Інакше, може тижнями десь вештатись. Краще вже без грошей посиджу, зате буду знати де мій син.

А недавно стала помічати, що з дому зникають речі. Всякий непотріб, але ж кудись він дівається. Я прослідкувала і побачила, що речі з дому, Денис міняє на в _ипивку. Боюсь розповідати про це Дмитру, вони й так не ладнають. Але треба шукати якийсь вихід, доки ще не пізно.

Недавно Денис став вимагати у мене мою банківську картку. Думає, що я не всі гроші йому віддаю. Каже, що я вже стара, нащо вони мені — йому більш потрібні. Я у відчаї, не знаю де шукати порятунку.

Як би жив їх батько, все було б інакше.

КІНЕЦЬ.