Як би дивно це не прозвучало, але я радий, що моя дружина мені 3радuла. Якби не цей випадок, я б ніколи не довідався, що таке справжнє кохання
Свою дружину Христину я знав ще зі школи. Ми навчалися в паралельних класах, але в шкільні роки практично не спілкувалися. Так, віталися при зустрічі й нічого більшого. Через шість років після випускного доля знову звела нас разом на роботі. Тоді ми ніби вперше дійсно побачили один одного. Почали зустрічатися й досить скоро одружилися.
На той час я вже мав власну квартиру, тож після весілля Христя переїхала жити до мене. Через рік ми стали батьками чудесної дівчинки. Христина була гарною дружиною. Кожного дня я мав що їсти, повертався з роботи у чисту прибрану квартиру, речі ретельно складені у шафі, а донечка доглянута й радісна.
Мій колега по роботі Вадим, що паралельно був моїм найкращим другом, постійно повторював, як мені пощастило з дружиною. Я сприймав цю похвалу на свій рахунок, адже саме мені дісталася практично ідеальна жінка. За цими компліментами не помітив основного – друг дивився на Христю хижим поглядом.
Настав час хрестити дитину. За кума я взяв Вадима, а дружина свою давню подругу Олену. Раніше ми не зустрічалися, тож вперше зустрілися в день хрестин. Ввечері зібралися всі в ресторані, щоб відсвяткувати. Трішки випили, розговорилися.
Поки ми з Оленою гляділи за донечкою, Христя та Вадим не випускали один одного з обіймів. Цілий вечір вони протанцювали у парі, не звертаючи на нас жодної уваги. Я запідозрив, що щось тут не так.
Непомітно дістав із сумки дружини телефон й почав переглядати листування. Як і здогадувався, Христя та Вадим були коханцями, їхнє листування яскраве тому підтвердження. Олена помітила, що мій настрій змінився за лічені секунди. Запитала, що сталося, я мовчки віддав їй телефон, взяв дитину й поїхав додому. Христина повернулася глибокої ночі, я постелив собі на дивані. Розмови були зайвими, адже Олена їй все розповіла. Ми розлучилися.
Тривалий період часу мене підтримувала кума. Олена не давала мені занепасти духом й піклувалася про мене, хоча ми були практично незнайомими. З часом я придивився до неї уважніше й зрозумів, що закохався. Олена переїхала жити до мене. Як би дивно це не прозвучало, але я радий, що моя дружина мені зрадила. Якби не цей випадок, я б ніколи не довідався, що таке справжнє кохання.
На разі ми спілкуємося сім’ями. Донечка знає, що має двох мам та двох татів.
КІНЕЦЬ.