Після того, як ми з Павлом одружилися, він розповів мені про свою родинну традицію: на всі свята збиратись разом за дружнім столом. У нього була молодша сестра та два старші брати, які всі мали свої сім’ї. Тому можете уявити, яка компанія збиралася на такі святкування.

Спочатку я тішилась, що всі такі дружні і люблять проводити час в компанії один одного. Та і я така людина, яка любить потеревенити, щось обговорити, посміятись. Але минуло декілька таких застіль і я зрозуміла, що все це мене геть не влаштовує.

Проблема в тому, що тільки ми з Пашею мали будинок, всі інші жили у квартирах. Тому, очевидно, всі такі гулянки автоматично призначались за нашим місцем проживання. На третє таке свято я сказала чоловікові:

– Добре, я змирилась, що на кожне свято ми збираємо у себе дві футбольні команди, і ніколи спокою нема. Але хіба вони не можуть прийти раніше і допомогти із приготуванням? Хіба не можна кожному привезти по своїй страві, аби мені було легше?

Паша нібито і погоджувався з моїми думками та претензіями, але своїм родичам все це озвучити чомусь боявся. Тільки вони приходять, і чоловік уже такий весь гостинний та радий.

Я продовжувала висловлювати невдоволення:

– А чому вони не можуть хоча б віддати нам частину грошей за стіл? Ті продукти зараз стільки коштують, що місяць працювати треба. А твої родичі ніби й не задумуються про це.

Коли до Нового Року залишалось менше тижня, то всі почали обговорювати та кидати фрази, що прийдуть до нас, як завжди. Та мені вистачило сміливості сказати, що ми на цей раз будемо святкувати тільки троє: я, коханий і донька. А якщо вони хочуть зберегти традицію, то нехай запрошують до себе. Мені хочеться хоча б раз у житті теж вдягнути нову сукню, зробити зачіску і прийти при параді.

Після цієї заяви на мене всі образились, як я і думала. Свекруха була особливо незадоволена, бо вважала, що я прийшла у їхню сім’ю і псую всі традиції. Я відповіла, що нічого порушувати не хочу. Але якщо на те пішло діло, то потрібно справедливо поділити свята і ходити у гості по черзі.

Загалом, сварка ця ні до чого доброго не привела. Ми на Новий Рік залишились удома і святкували самі. Чоловік був засмучений, а я подумала, що навпаки це тільки на краще.

Мені хочеться хоча б на одне свято полежати на дивані, не готуючись до того дня тиждень і не переживаючи, що комусь мені не вдасться вгодити.

КІНЕЦЬ.