Коли я одружилася, то пішла жити до чоловіка, у нього в місті квартира своя.

Мій Дмитро добре заробляв, я теж на роботу влаштувалася, справи у нас йшли не погано, і я тішилася своїм сімейним життям, ми будували гарні плани на своє майбутнє.

Згодом заміж вийшла моя молодша сестра, але вона залишилася жити  в мами, зять наш перебрався жити туди.

Стосунки в родині у нас були добрі, ми всі непогано жили.

Згодом, на жаль, не стало нашого тата, він багато років начальником працював, непогані гроші заробляв, вони з мамою добре жили, ще й нам усім трішки, чим могли, допомагали.

Тоді складно було усім, адже тато нас усіх підтримував і це стосується не лише грошей. Він був людиною активною, в усьому завжди міг знайти вихід, дати слушну пораду.

Я тоді якраз дізналася, що чекаю дитину, тому працював мій лише чоловік. Не буду говорити, як складно було, але це й так зрозуміло, як жити сім’ї лише на одну зарплату.

Мама тоді теж залишилася без роботи, довго сиділа вдома, а потім вирішила їхати в Італію на заробітки.

Мама говорила, що жінки гарно там заробляють, будують будинки в селі, дітям допомагають, і вона так зможе, бо по-іншому не знає, як на життя добре заробити.

Тоді мама поїхала за кордон.

Спочатку важко там було їй на чужині, а потім звикла, дійсно стала заробляти і відкладати євро.

За час заробітків мама гарний в хаті зробила ремонт, провела воду і газ до хати. Гарний паркан поставила, усе довела до ладу.

Звісно, що вона робила це не сама, вона надсилала гроші моїй сестрі Вікторії, а та з зятем ними розпоряджалися. шукали людей для ремонту.

Я згодом і другу дитину народила. Знову стала сидіти в декреті, важкий період був для нас з чоловіком, адже я з дітками сиділа, а працював лише чоловік.

Мама жодного разу мені нічим не допомагала, коли приїжджала в Україну, то могла дітям дати якихось сто євро, нам принести торбу італійських продуктів, на тому й все.

Я не розуміла, як так можна, адже сестрі вона гроші пересилає, хоча в них з чоловіком і досі немає дітей, а мені ніколи не допоможе грошима, вона вважає, що я живу в місті, в квартирі чоловіка, то в нас усе є, а вони живуть в селі, то їм важко.

А декілька років тому мама купила тому зятеві автомобіль.

Автомобіль зовсім недешевий, новий Volkswagen з салону. Мама нічого недоброго тут не бачила, каже, що зять той живе з нею, от і буде возити її, ніби те авто вона для себе купила, а не для моєї сестри.

Але мама довгі роки в Італії, вдома її майже немає, сестра з чоловіком самі їздять на тому авто.

А нещодавно, якраз на Різдво, моя мама знову повернулася з Італії. Запросила нас з дітьми в гості в село.

Ми з Дмитром поїхали до моєї родини в село. Я взяла своїх діток до бабусі колядувати.

Діти проспівали коляду, а мама дала їм лише по 50 євро і все. Нам з чоловіком не дала ні копійки.

Я дуже здивована була, адже добре знаю, що вона всі гроші віддає моїй сестрі, сама собі нічого не відкладає.

Цього разу я не хотіла мовчати і коли на кухні ми були з мамою вдвох я її прямо запитала.

Чому вона лише гроші дає сестрі, а мені ніколи нічим не допоможе, навіть зараз – єдиним своїм онукам лише копійки дала, а решту віддала сестрі без дітей.

Вона ж знає, які зараз часи в Україні, що я в декреті ще сиджу, ціни високі, жити важко, а мама гарно заробляє і моя сестра шикує в селі, живе багатше ніж ми в місті.

А мама мені спокійно так відповіла.

– Ти, дитино, не ображайся на мене, але ти живеш далеко, а вікторія разом зі мною. Коли я зістаріюся, то вона доглядатиме за мною, ми про це домовилися, що на старості догляд я матиму від неї. Тому ти спокійно житимеш своїм життям, тому й зараз облаштовую я свою хату і допомагаю твоїй сестрі.

Мені так прикро було від маминих слів. Невже я її відмовилася доглядати. Чому вона так вирішила за мене сама?

Мамі зараз 55 років. Про який ще догляд йдеться? Ще ніхто не знає, що його чекає завтра.

А мама вважає, що вона все чинить справедливо, мовляв допомагає тій доньці, яка доглядатиме її на старості років.

Ми повернулися додому зі 100 євро, діти радіють, а мені сумно на душі.

Виходить мама просто так відмовилася від мене? Чи як? Чому вона тепер поводить себе так, наче в неї лише одна донька є? Чим я перед нею завинила? Підкажіть, може пропустила щось?

КІНЕЦЬ.