Мудрі люди знають, що молодій сім’ї не слід починати своє подружнє життя з батьками. Важко поладнати двом господиням на одній кухні. І я у цьому переконався на власному досвіді.

Ми з Веронікою почали зустрічатись ще коли були студентами. Я зробив коханій пропозицію одружитись і вона погодилась. Та окремого житла ми не мали.

Кохана родом з іншого міста. До того ж я вважав, що дружина повинна оселитись у чоловіка після одруження, а не навпаки. Мої батьки були не проти й радо прийняли невістку. Місця було достатньо, адже у нас трикімнатна квартира.

Шкода, що тоді я не розумів до чого приведе спільне проживання.

Спершу все було нормально. Але з часом моя матір почала критикувати Вероніку та чіплятись до усіляких дрібниць.

Її не влаштовувало буквально все: як молода невістка готує, як пере, то картоплю грубо чистить, то мийного для посуду забагато використовує. Вона не соромилась казати Вероніці це прямо у вічі, не підбираючи слів.

Часто доводила мою дружину до сліз. Я вирішив вступитись за кохану і влаштував з мамою серйозну бесіду. Наша розмова не мала ніякого толку. Матір стояла на своєму, розповідаючи, яка Вероніка нікудишня господиня і, що руки у неї не з того місця ростуть. Вирішив поговорити з батьком, але й там наткнувся на стіну нерозуміння.

Почав усвідомлювати, що рішення жити з батьками було помилковим. Тому повідомив їм, що ми з Веронікою житимемо окремо. Через це в хаті здійнявся неабиякий скандал. Матір поставила мене перед вибором: або дружина, або вони з батьком.

Я розумів, що не бачу свого життя без Вероніки. Тому довго вагатись не довелось.

Ми з коханою почали винаймати квартиру. Я змушений був перейти на заочну форму навчання і влаштуватись на роботу. Вероніка отримала диплом і теж почала працювати. Нам обом вдалось досягнути успіху в професійній сфері. З часом, навіть назбирали грошей, щоб придбати власне житло. Тепер мріємо про поповнення у сім’ї.

Коли я переїхав від батьків, вони припинили будь-яке спілкування зі мною. Мені боляче від цього, але я знаю, що не помилився обравши життя з коханою людиною. Ми з Веронікою половинки одного цілого.

Вона дуже мене підтримує, а я її. Проживши разом стільки років, не розумію чому моя матір критикувала її, як господиню. Вона смачно готує, слідкує за порядком у домі, для мене вона ідеальна. І я намагаюсь бути для неї найкращим чоловіком.

У батьків може бути своя думка, але своє життя я хочу проживати власним розумом.

КІНЕЦЬ.