Шістнадцять років я була переконана, що маю щасливий шлюб та ідеального чоловіка. Нашими стосунками захоплювалися усі: батьки, рідні, друзі, знайомі. Нас ставили у приклад, на нашу родину рівнялися. Мені була неприємна ця надмірна увага, але з пісні слів не викинеш. Інколи я сама собі заздрила.

Ігор мав гарну роботу, добре заробляв, тож фінансових труднощів ми не знали. Жили у власній трикімнатній квартирі, мали двох діток. Старша донечка Неля навчалася у випускному класі, молодший Богдан ще ходив до початкової школи.

Жили, як і усі. Займалися хатніми справами, купували продукти, планували відпустку, водили дітей по гуртках та спортивних секціях. Зустрічалися з друзями, на свята кликали рідних до себе в гості. Нічого незвичного. Наш молодший син часто хворів й потребував надмірної уваги. Зі своєю роботою я не могла цього забезпечити, тому чоловік вмовив мене піти з роботи. Його грошей цілком вистачатиме на наше життя.

Я була не звикла сидіти на шиї у чоловіка, але так і зробила заради дитини. Зате тепер у мене було більше часу на хатні справи та випічку. Ігор так любив, коли я пестила його смачненьким. Неля сердилася, що через мої булочки зіпсує свою фігуру. А Богдан завжди просив наступного разу спекти ще більше смакоти.

Ми були дружні та єдині. Я не вірила, що в одну мить можу все це втратити. Навіть не думала про це, поки не довелося прийняти важкий удар долі.

Мені на пошту прийшло повідомлення із суду. Була зазначена дата, коли необхідно з’явитися для розв’язання юридичних питань. Я не могла зрозуміти, чому мене викликали до суду. Поки не перечитала лист ще раз, уважніше. Ігор подав на розлучення. Я хотіла кричати, що це страшна помилка й такого бути не може. Проте всі дані збігалися.

Ввечері, коли чоловік повернувся з роботи на нас чекала серйозна розмова. Дітей вдома не було. Богдана я відправила до бабусі, а Неля залишилася на ніч у подруги. Коли чоловік побачив, що ми залишилися одні, все зрозумів.

-Я не хотів, щоб ти так дізналася. Кожного дня наважувався тобі сказати, але так і не зміг – він не знав куди сховати від мене свої очі. Мабуть, було соромно.

-Бідолашний! Сказати не вистачило сил, а написати заяву на розлучення – вийшло. Дай відповідь на одне моє запитання: чому?

-Це складно пояснити. Ти прекрасна жінка, чудова мати, вірний друг. У тобі є все про що інші чоловіки можуть лише мріяти. Проте мені виявилося цього мало. Я закохався в іншу жінку. Ми маємо стосунки ось уже декілька місяців. Я думав, що це несерйозно. Звичайна інтрижка, але час показав геть інше.

-Завтра ми з дітьми з’їдемо з твоєї квартири, щоб не заважати твоєму новому щастю.

Я більше там не залишалася. Взяла свою сумку й поїхала до батьків. Трималася до останнього, але коли побачила маму – розплакалася. Вона довго намагалася мене заспокоїти, щоб дізнатися, що сталося. Добре, що Богданчик вже спав і не став свідком цієї драми.

Я розповіла все, що почула декілька хвилин назад від чоловіка. Очікувала на підтримку й допомогу, проте мама вважала, що я сама винна:

-Чоловіки від хороших жінок до коханок не йдуть! Значить ти приділяла йому мало уваги або себе закинула. Казала я тобі після других пологів у форму себе привести, а ти що? Булочки випікала та пироги їла. От тепер і маєш. Чоловіки люблять очима. Б’юся об заклад, що його нова пасія струнка та молода.

-Ну для чого ти так? – у розмову втрутився батько – Доню, навіть не думай себе звинувачувати у чомусь. Так воно мало бути й нічого тут не вдієш. Ні чого тобі плакати. Ти й твої діти живі та здорові – це головне, а з рештою ми впораємося.

Вранці я повернулася на квартиру, щоб зібрати свої та дитячі речі. Чоловіка вдома не було. Жити біля батьків я не хотіла. Якщо з батьком я знаходила спільну мову без проблем, то з мамою ми не могли вжитися ще за моєї молодості. У мене було додаткове житло, яке ми використовували, як дачу.

Це був дім дідуся. Його не стало три роки тому. Ніякого ремонту в тому дому ми не робити та й зручності були на дворі. Проте є дах над головою, пічка для тепла й ліжко для сну. Що ще потрібно? Неля була не в захваті від нового помешкання, тому заявила, що буде жити з батьком. Богдан мене не покинув, навіть навпаки підбадьорював та допомагав прибирати.

Ми навели у домі лад. На свої заощадження я купила дрова на зиму. Батько допоміг усе поскладати. Влаштувалася на роботу до квіткової крамниці, яка була неподалік від нового дому й почала звикати до іншого життя.

Неля жила з батьком пів року до літніх канікул. Потім повернулася до нас. Просила вибачення та сильно плакала. Розповіла, що нова дружина тата просто нестерпна. Вона відверто її ненавиділа й змушувала виконувати усю роботу по дому. А сама лише дивилася серіали та теревенила з подругами.

Мій батько мав рацію. Дружина колишнього була красива, струнка та молодша від нього. Якщо спершу він клюнув на зовнішність, то тепер зіткнувся із реаліями життя. Вона не вміла варити їсти, не дбала про чистоту в домі. Поняття не мала, як прасувати одяг та навіть ліжко після себе застелити не могла. Неля сказала, що подружжя постійно свариться й не довго триватиме їхній шлюб, але мені уже байдуже до цього.

Я розпочала нове життя в якому немає місця для колишнього. Оскільки біля дому була земельна ділянка, ми вирішили спробувати вирощувати та розводити кімнатні рослини. Якщо у нас вийде, то я зможу продавати рослини через магазин в якому працювала. Моя начальниця була не проти. Богдан та Неля підтримали мою ідею й на разі в усьому мені допомагають. Я рада, що маю таких прекрасних дітей.

Про свого батька діти говорять не часто та неохоче. Що там не говори, хоч Ігор і намагається підтримувати з ними спілкування, але їм важко пробачити його вчинок. Знати, що папа проміняв щасливу родину на молоду коханку – огидно. Я їх ніколи не налаштовувала проти свого колишнього чоловіка й не проти аби вони спілкувалися. Образи на Ігоря більше не тримаю та й на себе теж. Час допоміг мені усвідомити, що я була гарною дружиною й не повинна звинувачувати себе в тому, що сталося.

Ігор таки розлучився зі своєю коханкою. Зараз він самотній, інколи навідується до нас в гості.

КІНЕЦЬ.