Звуть мене Маргарита і наразі мені двадцять шість років. А у шлюбі із Максимом я уже п’ять років. І мій чоловік менший від мене на рік.

Часто ми з коханим навідуємось до батьків. І минулих вихідних вирішили відвідати моїх свекра та свекруху. Ми хотіли трішки відпочити та і допомогти, якщо щось треба. Але живуть вони у селі, тому роботи вистачило на цілий день, а лише на вечір ми увійшли до хати.

Коли я приготувала вечерю, то ми разом зібрались за столом, а Макс одразу повернув розмову у сторону фінансів і наобіцяв батькам, що ми будемо допомагати їм матеріально і навіть дамо коштів на ремонт. Пояснив це все тим, що ми також приїжджаємо сюди та залишаємось на вихідні, ночуємо у цих стінах.

Тоді у мене аж рот від здивування і одночасного обурення відкрився. Батьки чоловіка не раз телефонували та натякали на те, що хочуть від нас фінансової допомоги, але Максиму я пояснювала, що зайвих грошей у нас немає. Річ у тім, що ми тільки виплатили кредит, а тепер плануємо збирати кошти на путівку до моря, оскільки після весілля так і не потрапили у весільну подорож.

Також хочеться підмітити, що більша частина сімейного бюджету поповнюється мною. Після карантину у Максима і зарплатня стала меншою, і обов’язків більше. І при цьому ми збирали копійку до копійки, моїм батькам ніколи нічого не давали. А батькам чоловіка чомусь кожного місяця пересилаємо кругленьку суму. Мені здається, що це взагалі ненормально. І про це не раз казала коханому.

А оця розмова за столом і взагалі прозвучала якось абсурдно. Макс, не порадившись зі мною, оголосив, що готовий пожертвувати своїм відпочинком заради ремонту у хаті батьків. А на мене всі дивились так, ніби я маю сказати останнє слово. І звичайно, всі покладались на те, що я не зможу уже грубо відповісти та відмовити. Але я була проти. Категорично проти.

І мовчати я не стала. Почала згадувати про усі гроші, які ми віддавали його батькам, згадала всі продукти, всю побутову техніку і так далі. Та навіть стіл був накритий за наші кошти. Такими сердитими я ще ніколи цих людей не бачила. Потрібно було бачити ті погляди і чути, як на мене кричав чоловік та називав егоїсткою.

Далі продовжувати конфлікт сенсу я не бачила, тому просто встала та пішла до автомобіля, завела його і поїхала додому. На наступний день зранку уже під квартирою стояли валізи чоловіка. Тепер він має прекрасну можливість жити із своїми батьками і всі кошти віддавати їм. Я сама себе точно забезпечу.

КІНЕЦЬ.