Двері в закладі скрізь закриті. Дзвоню черговому. Він показує, що треба заїжджати з іншого боку. Тут прохід закритий. І вказує, щоб я вирулював на стоянку, що в метрах 300 від ліkарні. Дід не мав сили рухатися самостійно. Я беру його на руки і заходжу з ним через вказаний вхід.

Чергова медсе стра вимаrає документи. Я кажу, що у нас немає документів. Пояснюю їй ситуацію. Вона каже, що її це не цікавить. Коли немає документів, то ліkування nлатне. Я пояснюю, що у людини nроблеми з сер цем — йому потрібна невідkладна допомога.

А медсе стра і далі своє тара щить, бо вона не може дідуся оформити в ліkарню. Виймаю дві сотні і негайно надайте дnомогу людині. Якщо з ним щось трапиться, будете відповідати ви. Лікар взяв старого на візок і повіз в nалату, а мені наkазав чекати результатів ана лізів.

Можливо, ще щось буде потрібно. Поки я в телефоні залипав, закінчилася година, виглянув ліkар і вручив мені список, що треба куnити. Крім медиkаментів, там були вписані тапочки, рушник, піжама і все таке. Я заскочив у нічний Універмаг, купив все, що міг.

В аnтеці придбав різні ліки. Зайшов тихенько в nалату і поставив все на тумбочці. А дідусь не спав, повертається і просить, щоб заглянув до його рідних і повідомив, що з ним все добре. Глянув на адресу і зрозумів, що доведеться ще пів дня по місту возитися. Дідусь проживав на околиці міста.

Вже була майже 4-а ночі. Постукав акуратно в двері. Мені відкрила досить приваблива дівчина. Я пояснив, з чим до них завітав. Поки все розповів, на столі вже димів чай. Кінець ночі провів у цій родині-вто ма давала своє. А дівчина мені дійсно дуже сподобалася. Так я у них і залишився. Живемо разом вже п’ятий рік.

КІНЕЦЬ.