Ось кого Аліна не очікувала побачити на порозі будинку, так це свою бабусю Світлану. Аліна тоді жила з батьками чоловіка. Про шлюб Аліни говорили, що вона зірвала куш. Їй справді дуже пощастило з чоловіком. Паша ріс в багатій ро дині, а Аліну ростила бабуся. Мама Аліни наро дила дочку і будучи занадто юною залишила дочку бабусі Світі.

Сама вона вирушила шукати своє щастя. Аліна бачилася з мамою тільки чотири рази. Коли в останній раз мама була вдома, Аліна підслухала її розмова з бабусею. Бабуся Світу тоді благала доньці кинути пи ти заради Аліни. А та все заперечувала факт пи яцтва, сидячи на краю крісла — вся пом’ята, з опу хлими оч има.

В кінці розмови вона навіть вистачило совісті вимагати грошей у баби Свєти, але отримала їх після обіцянки не з’являтися напідп итку на очах у Аліни.

А батьки Павла виглядали як його ровесники. У день знайомства Аліна прийняла мами Паші за її сестру. Ганні Михайлівні так сподобався комплімент, що вона відразу полюбила Аліну. Батько Паші, Олексій Павлович, був повним чоловіком, Ганна Михайлівна дивувалася, як же він не худне, сидячи на низькокалорійній дієті, а відповідь лежала на поверхні.

Одного разу Алін забігла в кав’ярню, щоб купити еклерів Паші і побачила там Олексія Павловича в компанії декількох пончиків. А зараз перед очима Аліни — бабуся стоїть. — Ну привіт, Аліночка, ось я і добралася до тебе. Прости, що мене не було на твоєму весіллі. Я тоді була хв ора трошки. Аліна не знала, як на її бабусю відреагує сім’я Паші, адже баба Світлана завжди говорила дуже різко і прямо. Це було її гідністю і недоліком.

Анна Михайлівна з маскою на обличчі попросила Аліні впустіті гостя в будинок, а сама поквапилася привести себе в порядок, щоб приєднатися до них. Було видно, що бабуся довго готувалася до зустрічі з новою сім’єю внучки. Вона підмалювала волосся і вдягнула своє святкове вбрання.

Потім вона попросила внучці скоріше віднести сумки і відправилася в вітальню з такою впевненістю, ніби вона з дитинства жила в цьому будинку. Поки Аліна накривала на стіл, до них вийшла Анна Михайлівна і побачила на столі різновид калорійних м’ясних страв. Вона здивовано запитала, звідки це з’явилося у них вдома, на що бабуся відповіла розповіддю про свого сусіда, який все це відправив.

— Ви що ?! У нашому будинку таке не їдять. Ми більш схильні до вегетаріанства. — Та ти спочатку спробуй. У якийсь жирний, такого м’ясного пирога ти в житті не пробувала! А огірки … Мабуть, ти вже морила голодом своїх чоловіків своїм вегетаріанством. — Ми просто правильно харчуємося. — сказала Ганна Михайлівна, потягнувшись за огірком. М’ясний пиріг пішов на ура. Очі Паші і Олексія Павловича відразу заблищали.

У цей час Світлана Сергіївна говорила з Ганною Михайлівною та навіть змогла умовити спробувати пирога. — Ви, Світлана Сергіївна, вмієте вмовляти. Я уявляю скільки я вже набрала, навіть в сон вже хилить. — А ти спати йди, я тут все розкладу по місцях, Мені, ось, Алінка допоможе, правда внучка?! Через два дні Світлана Сергіївна повинна була виїхати. Паша і Олексій Павлович буквально благали їй залишитися ще на кілька днів.

Олексій Павлович навіть запропонував купити будинок для бабусі, щоб вони кожен день могли побачитися, але та віддала перевагу жити в рідному селі. Наостанок Анна Михайлівна обняла і подякувала бабусю за Аліну і попросила частіше до них приїжджати, а також обіцяла провести наступні вихідні у Світлани Сергіївною. Аліна не змогла стримати сл із. Вона плакала, пишаючись ним за свою бабулю. Вона обняла бабусю так сильно, що є сили, в розумі кажучи їй слова нескінченної подяки.

КІНЕЦЬ.