Таня була дуже незадоволена вчинком чоловіка. Той вирішив перевезти свою стареньку матір із села до себе. Однак, хоч і бурчала, але суперечити чоловікові не посміла.

Ольга Захарівна одразу відчула холодне ставлення невістки, розуміла, що завдає зайвого клопоту сімейству сина, але жити сама в селі вже не могла…

Якось Ніна, онука Ольги Захарівни, розглядала журнал із гарними сукнями та кофтами. — Яка краса! — вголос промовила вона. — А давай я тобі таку ж пошию, — запропонувала бабуся. Обновка від бабусі викликала фурор серед однокласників Ніни.

Потім бабуся зв’язала для онуки кофту. — Бабусю, навчиш мене шити і в’язати? — Навчу… Таня готувала на кухні, коли туди прийшла свекруха. — Давай я тобі доnоможу, — сказала вона невістці. — Дякую, я сама впораюсь. — Давай для внучки пиріжків напечемо, — запропонувала свекруха.

Ніна, що повернулася зі школи, побачила, як мама з бабусею п’ють чай, а перед ними гора пиріжків. — Танюша, через тиждень у тебе День Народ ження.

Давай я візьму з тебе мірки і пошию тобі сукню. Подарунок вийшов чудовим. – А квіти Ніна зв’язала гачком сама. Вона в тебе розумниця! Наступного дня Тетяна вийшла на роботу пошитою свекрухою та дочкою сукню. — Шикарна сукня!

– оцінила начальниця. — Ручна робота? — Так. Сукню пошила свекруху, а квіти вишивала дочка. — А чи можна мені замовити сукню? Я заплачу. — Я поцікавлюся у Ольги Захарівни… Свекруха погодилася. Потім замовлень побільшало. У сім’ї з’явився додатковий дохід.

Ніна доnомагала бабусі і переймала в неї майстерність. — Танюша, брат куnив собі чотирикімнатну квартиру. Тепер він має багато місця і хоче забрати маму до себе, — сказав одного разу чоловік.

— Бач, чого надумали! Літню жінку туди-сюди возити. Нікуди вона не поїде, так і скажи своєму братові! До речі, ми з Ольгою Захарівною задумали спекти твої улюблені пиріжки. Так що не відволікай нас дрібницями…