Антон повертався додому після роботи, у дверей його будинку чекала бідна жінка з пакетами в руках. -Синку, це я. Ось гостинці тобі привезла, тут соління, наш мед сільський.

Антон сором’язливо поглянув навколо, ніби нікого не було. Він швидко проштовхнув мати в будинок. -Що ти тут робиш, я ж просив не приїжджати! -Синку, у нас біда трапилася.

Терміново потрібні гроші твоєму племіннику на оnерацію нирок. А ще у твого брата скоро друга дитина наро диться, у нас зовсім немає грошей. Остання надія на тебе.

Тут у двері хтось постукав. Антон розумів, що це його колега по роботі, вони домовилися після співбесіди зустрітися у нього вдома, випити і поговорити.

Антон відвів мати в кімнату і наказав їй сидіти і не висовуватися. -Антон, а я вже тут. Мені охоронець сказав, що до тебе мати приїхала. Так ти ж казав, що твої батьки в аварії загинули. -Так і є, просто якась жінка будинком помилилася.

Слухай, у мене вдома не залишилося випивки, можеш з’їздити в магазин і що-небудь куnити. Антон акуратно випроводив свого колегу і повернувся до матері.

-Антон, що ж ти живих батьків-то поховав. -Мама, зрозумій у нас різні життя, ми абсолютно різні люди. Він усучив мамі суму в три рази більше, ніж мати попросила.

Потім замовив їй номер в готелі, оплатив таксі і відправив її. Він не хотів, щоб його друзі або колеги з вищого суспільства знали, що Антон — просто сільський хлопчик. Він навіть со ромився своїх родичів.

КІНЕЦЬ.