Я була розгублена і втрачена за день до свого весілля. Тому що мій наречений просто перед урочистістю мене поkинув. Сказав, що не може бути зі мною, бо інша дівчина ваrітна від нього.

І тепер він одружується з нею. А я не могла скасувати весілля. Тому що я сама із села, мої батьки вже все приготували. Були накриті столи, красиво все оздоблено квітами.

Якби я скасувала весілля, то це була б велика ганьба на мій дім, та ще й гроші даремно витрачені. Я сиділа в гуртожитку та плакала від безвиході. Але добре, що поряд зі мною виявилася дуже гарна подруга Віка. Вона сказала, що все вирішить і знайде мені нареченого.

Вона пішла до чоловічого гуртожитку. Там знайшла Андрія, так сталося, що Андрію я давно подобалася. Віка попросила його підіграти на весіллі, прикинутися нареченим.

А коли все закінчиться, то ми потім зможемо розлу читися. Андрій тільки й шукав зручної нагоди, щоб зі мною познайомитися, а тут одразу й чоловіком треба стати. Він погодився.

Купив швидко увечері костюм, і вранці ми приїхали в моє рідне село як молодята. Мої батьки здивувалися, що я знайомила їх з одним хлопцем, а приїхав інший. Я збрехала, що нібито все життя любила Андрія, зараз вся ситуація прояснилася.

Весілля у нас пройшло добре, гості були раді, і Андрій добре вжився в роль. Після весілля Андрій попросив мене не поспішати. Сказав, що не треба одразу бігти за розлу ченням.

Він сказав, що, може, ми поживемо місяць-два і в нас щось вийде. Я мало вірила в це. Тому що зустрічалася до цього з хлопцем два роки, а він просто перед весіллям мене поkинув.

Андрій пообіцяв, що мене ніколи не залишить і завжди буде поряд. І він дотримався свого слова. Ми вже 14 років у шлюбі, маємо двох дітей. Я нескінченно вдячна своїй подрузі Віці, яка того дня до весілля швидко зрозуміла, кого мені треба нареченого відправити. І тепер він мій коханий чоловік.

КІНЕЦЬ.