Я працюю ріелтором уже, напевно, років десять. В професії, яка пов’язана із спілкуванням з людьми, людина стикається у процесі з безліччю смішних, а іноді й абсурдних ситуацій. Мені так, принаймні, здається.

Цей випадок особливо запам’ятався мені в моїй практиці. Я тоді працювала в ріелторській конторі. Знаєте, до нас часто зверталися люди похилого віку.

На цей раз до нас звернулася жінка, якій було дев’яносто п’ять років. Вона попросила nродати її будинок, планувала придбати простіше житло, бо за нинішнім не в змозі стежити.

Наступного дня я вирушила на адресу, щоб зробити фотографії приміщення і виставити його на продаж. Будинок був у передмісті. Він мене зустрів не дуже вражаючим виглядом.

Невеликий двір довкола будівлі заріс плющем. Мабуть, бабусі нема кому доnомогти. Зовнішній вигляд будівлі теж особливо не надихав. Це був звичайний, старий будинок.

Але варто було мені зайти всередину, як у мене рот залишився відкритим. Виявилося, що ця жінка в молодості була досить успішною жінкою і багато сил та коштів вклала в облаштування будинку.

Передпокій був оздоблений у світло-зелених тонах. Спальня оздоблена у бордових тонах. Всі меблі та декор були ретельно підібрані. Заходячи в такий будинок, зовсім не розраховуєш натрапити на таку розкіш. Всюди були гарні гобелени з різними біблійними сюжетами.

Ванна — це окрема тема, там навіть стеля була з мармуру. Вона була схожа на умивальню королів. Будинок ми успішно nродали за досить велику су му. Я потім ще довго пригадувала цей виnадок у розмові з колегами. На кожному кроці можна зустріти щось несподіване та дивовижне.

КІНЕЦЬ.