Вона була одягнена в скромну, закриту сукню, мило посміхалася і відводила погляд. Я завжди хотіла бачити поряд зі своїм сином спокійну, скромну дівчину.

Олегові вже двадцять вісім років, у нього трохи важкий і запальний характер, завжди думала, що йому потрібна дівчина з протилежними рисами натури.

Світлана справляла саме таке враження. Ми просиділи близько півгодини, Світлана багато мовчала і говорила тільки в потрібний час. Однак вона нічого не їла.

-Світлано, люба, а чому ти не їси нічого? Спробуй хоч мій фірмовий пиріг. Дівчина наморщила носик і пирхнула. -Я таке не їм! — У неї навіть інтонація змінилася, що стало для мене несподіванкою.

-Як так? -Це все жирне та калорійне. Фу! До того ж, ви неправильно салат приготували. Моркву нарізають по іншому. Її слова мене зачепили, і я трохи нагрубіла.

Адже я кілька годин намагалася, щоб усе це приготувати. У мою душу закралися сумніви, що ця дівчина підходить до Олега.

КІНЕЦЬ.