Вперше, в кафе, Ганна виявила на своєму столику, коли пішла за кавою, шоколадкою та запискою: «Ганна, не сумуйте. Шоколадка Вам до кави».

Потім вона отримала через посильного розкішний букет червоних троянд. І знову із запискою: «Найкрасивішій дівчині Ганні!». А сьогодні, в день розпродажу, вона побачила за склом вітрини імпозантного чоловіка, котрий з веселою цікавістю розглядав її. А за п’ять хвилин зайшов до магазину.

— Вам допомогти? — Запитала Ганна, підійшовши до покупця. — Мені потрібний подарунок, сумочка, для гарної молоденької дівчини. Що Ви можете порадити.

Що б ви собі обрали? «Мені навіть під час розпродажів не купити таку річ», сумно подумала дівчина, але вибрала для покупця те, що їй до душі.

Розплатившись, чоловік сказав: – Це вам у подарунок. Ні ні. Чи не від мене. Я одружений, — він показав обручку на пальці. — Від шанувальника інкогніто. Сказавши це, чоловік обернувся і вийшов. Кілька хвилин Ганна плескала очима, а потім кинулася слідом за чоловіком.

Нагнала його біля кафе торговельного центру, куди з подругами завжди ходила обідати. Він стояв з хлопцем у формі офіціанта. — Чоловік, якщо ви не скажете, хто цей шанувальник, я не прийму подарунка!

— Та ось він. Знайомтеся. А я пішов. — Ну ось, дядько, ти мені весь сюрприз зіnсував… — Мене звуть Стас, — сказав хлопець, коли дядько пішов.

– Я студент, тут підробляю. Ви не помічали мене, а я завжди захоплювався вами. Крутячись поблизу, я чув ваші з подругами розмови. Так я дізнався про те, що ви розлу чилися зі своїм хлопцем, про те, що мрієте про нову сумочку… Сьогодні я показав вас дядькові, сказав, що коплю на сумочку, а він…

Я сам хотів Вам зробити подарунок на Новий рік. І запросити кудись… А тепер навіть не знаю, як бути. — Стасю, а приходь до мене з мамою зустрічати новий рік, — знайшла рішення Ганна… Стас йшов до Анни з букетом, цукерками та подарунком – новеньким гаманцем. Адже він чув, як Ганна сказала подрузі: «Спочатку куплю сумочку, потім гаманець».

КІНЕЦЬ.