Ми з Мариною вже вісім років у шлюбі. Одружились зразу після закінчення університету. Дружина влаштувалась на швейну фабрику, заробітна плата не висока, але вона не прагне досягти чогось більшого у житті. Я ж навпаки, прагну розвиватись та шукати нові джерела прибутку.

У мене було кілька ідей, але я вагався. Та друг переконав, що варто спробувати. А як інакше втілити задумане в життя? Єдине чим я жертвував це певною сумою грошей. Але якщо вдасться розкрутитись, то вони лише множитимуться.

Я давно мріяв відкрити піцерію, тому саме це стало моїм першим проєктом. До цього, я цікавився досвідом інших підприємців і зрозумів, що здатен розвинутись у даній сфері. Але на моєму шляху була серйозна перепона – де взяти кошти для старту. Вирішив продати квартиру, що дісталась мені у спадок від дідуся.

Дружина не підтримала мій задум, вона казала, що я даремно взявся за цю справу, не кожному дано бути успішним бізнесменом. Ставила у приклад себе, що знайшла роботу зі стабільним прибутком, хоч і невеликим, але на життя вистачає. Не розуміла для чого ризикувати.

Таке несприйняття та різні погляди на життя внесли значну прохолоду в наші стосунки. Ми почали віддалятись. Більше я її не посвячував у справи бізнесу, займався усім сам, без її порад.

Зараз у мене три піцерії у місті та невеликий магазинчик із товарами з Європи. Але це не межа моїх прагнень. Я повірив у себе та не планую зупинятись. З Мариною живемо, як сусіди по квартирі.

Навіть поговорити немає про що. Але останнім часом вона все частіше озвучує свої побажання, на які потрібні гроші. Дивно, коли я прагнув розвиватись, вона не вірила у мене, а тепер подавай відпочинок, дорогі аксесуари, приватний будинок…

Кілька днів тому повідомила, що йде з роботи. Каже, що не бачить сенсу гнути спину на фабриці, якщо я заробляю достатньо грошей для нас двох.

Раніше, я не звертав уваги на її примхи, але тоді вона хоча б десь працювала, якусь копійку в дім приносила. А тепер вирішила сісти мені шию. Тому я попередив її, що віднині ніяких хатніх робітниць. Сидить удома, то хай хоч їсти готує та прибирає.

Марину мої слова неабияк образили. Вона навіть взяла деякі речі та поїхала пожити до мами. Її не було кілька днів. Думала, що побіжу повертати назад. Але де дочекавшись повернулась сама.

На той момент, я вже твердо вирішив, що хочу розлучення. Можливо, я надто різкий, але не бачу сенсу жити з жінкою, яка не прагне розвиватись і планує бути звичайною пристосуванкою. У нас нічого спільного. Мені з такою просто не цікаво.

КІНЕЦЬ.