Оксана сиділа і замріяно посміхалась. Нарешті вони з чоловіком живуть окремо від його матері. Завжди невдоволений вираз обличчя свекрухи, жінці вже остогид, як і те, що та постійно пхала свого носа у їхні особисті справи.

Після одруження вони з Михайлом почали жити в Антоніни Григорівни у її двокімнатній квартирі. Чоловік зразу запропонував встановити у дверях їхньої кімнати замок, що замикається на ключ.

Але молодій невістці було ніяково так відкрито відгороджуватись і вона сама відмовила Михайла від такого заміру. Про що потім дуже пошкодувала.

Спокою подружжя не мало ні вдень, ні вночі. Якось серед ночі Оксана прокинулась від шелесту в кімнаті. Свекруха рилась в тумбочці.

Коли невістка запитала, що їй потрібно, Антоніна Григорівна обурено відповіла, що не збирається звітувати у власній квартирі. Про яку близькість може бути мова, коли до кімнати в будь-яку мить можуть увійти.

Тоді Оксана почала просити чоловіка з’їхати від матері й орендувати окреме житло. Та Михайло був проти. Казав, що матері буде самотньо. Невже життя під постійним пильним наглядом його влаштовує?

Та коли серед ночі, до кімнати знову завітала Антоніна Григорівна, якраз у той момент, коли пара пристрасно обіймалась, то терпіння закінчилось навіть у Михайла.

Добре, що трапилась чудова нагода пожити окремо. Близька подруга Оксани поїхала за кордон на заробітки й попросила наглянути за квартирою. Жінки домовились, що Оксана з чоловіком будуть там жити, доки подруга не повернеться, заодно й комунальні послуги платитимуть.

Тепер подружжя мешкає окремо. Досвід показує, що життя з батьками після одруження, до добра не доводить – хтось обов’язково буде незадоволений. А свекруха й досі бідкається, що Оксана забрала в неї сина і тепер їй самотньо.

КІНЕЦЬ.