У мене є старша сестра Юля. За 5 років заміжжя, вона так і не змогла завагітніти. Лікарі констатували, що у них несумісні резус-фактори, тому я досі не маю племінників. Чоловік Юлі Максим мені не сподобався з першого погляду, але я нічого не сказала сестрі, щоб не засмучувати її. Я бачила, як вона його кохає.

Якось, повертаючись додому з роботи, я вирішила зайти до кафе та побавити себе тістечком з запашним чаєм. Час від часу я так робила. Та тут мою увагу привернула пара, яка сиділа спиною до мене. Я ще подумала, яка ідилія у цих чоловіка та жінки. Та постать чоловіка мені здалася знайомою. Я ніяк не могла згадати, звідки я його знаю.

Коли пара допила свою порцію чаю, вони піднялися з-за столика та направилися до виходу. Моєму здивуванню не було меж. Та це ж був Максим, а під ручку з ним ішла не Юля, а якась молоденька вертихвістка та ще й з величезним животом. Точно їй скоро потрібно народжувати. Я так і не змогла доїсти своє тістечко. Кусок в горло не ліз після побаченого.

Це ж треба так принизити мою сестру. Доки вона вдома виварює йому борщі та пере його носки, він так непогано розважається, що скоро стане батьком. А Юлю він позбавляє радості материнства. Я не знала, як повідомити сестрі таку звістку. Вона ж все надіється на те, що ще стане мамою, а Максим і без неї може стати батьком.

Доки я тягла з цією неприємною звісткою, Максимова коханка народила дитину, але під час пологів втратила багато крові. Лікарі не змогли врятувати жінку. Чоловік швидко знайшов рішення. Прийшов до сестри, у всьому зізнався. Та ще наплів, що й планував відібрати дитину у матері, щоб Юля відчула, як це бути матір’ю. Адже не важливо, хто дитину народив, важливіше, хто виховав. А йому вона й так рідна, тому питання зі всиновленням швидко вирішилося.

Перший місяць Юля дійсно розквітла. Материнство прикрашає жінку. Та й життя з Максимом налагоджувалося. Та не на довго його вистачило. Вже через 2 місяці татусь не витримав та втік за черговою спідницею. Тепер Юля вже не стала чекати його повернення. У неї є дитина, а такий непутящий батько її дитині не потрібен.

Сестра не відходила від дочки ні на крок. Я часто приходила побавитися з племінницею. Ми навіть забули, що вона прийомна, тому не обділяли її теплом та ласкою. Та якось Юля залишила Машу саму в кімнаті. Дівчинка мирно спала на ліжку, тому сестра навіть подумати не могла, що вона може впасти на підлогу.

Крихітка так плакала, що здавалося, ніби вона щось зламала, тому Юля не стала чекати та викликала «швидку» допомогу. На диво лікар виявився дуже турботливим. Він вмить заспокоїв дівчинку, оглянув її та констатував, що ніяких травм він не бачить, але рекомендував ніч провести в дитячій лікарні, щоб раптом що, допомога була під рукою. В таких маленьких діток наслідки падінь бувають плачевними.

Наступного дня в лікарню прийшов до Маші відвідувач – лікар, який напередодні її оглядав. Після закінчення зміни Сергій не поїхав додому, а вирішив відвідати своїх вечірніх пацієнток. Він ще раз оглянув дівчинку та сказав, що, якщо ніч пройшла спокійно, то можна й додому. А на прощання попросив дозволу ще відвідати свою пацієнтку.

З того дня Сергій приходив майже щодня. Дуже йому сподобалась не тільки маленька пацієнтка, але і її мама. З часом вони вирішили жити разом, щоб весь час бути поряд. Навіть перше слово, яке сказала Марійка, було «тато». Так вона називала Сергія, бо, мабуть, відчувала любов і турботу чоловіка.

У сестри чудова сім’я. Я навіть почала їй заздрити. Нещодавно прийшла до неї в гості, а вона, відкривши мені двері, полетіла в туалет, бо з самого ранку її дуже нудило.

– Схоже, що я чимось отруїлася, – констатувала сестра.

Та я вже здогадувалася, що отруєння тут ні до чого. Від такого кохання, як у Юлі та Сергія народжуються діти. Так і сталося. Тепер у мене двоє племінників і навіть наречений. Сергій познайомив зі своїм братом. Він виявився чудовою людиною. Тепер товаришуємо сім’ями.

КІНЕЦЬ.