Моя знайома після розлу чення з чоловіком змушена була самостійно виховувати сина. Відносини з ним були напружені, він часто тікав до батька, казав, що жити з матір’ю не хоче. У школі також були проблеми з його поведінкою. Спільну мову із сином не вдавалося знайти.

Несподівано пролунав дзвінок зі школи, мовляв, однокласниця Артема ваrітна від нього. Віка за годину була в кабінеті директора, ваrітність дівчинки виявилася не вигадкою.

— Тільки цього не вистачало на мою голову! – обу рено заявила вона Артему. Після розмови з обома дітьми жінка зрозуміла, що їх не вмовити, адже пара твердо вирішила наро джувати малюка та виховувати його, бо вони люблять одне одного. Одна Вікторія справитися з усім точно не зможе.

Тому щоб хоч якось роз’яснити ситуацію, жінка вирішила познайомитися з батьками дівчини. Як згодом стало відомо від сина, батько сам виховував доньку, мати пішла з жи ття, коли дитині було 5 років. Вікторія постукала у двері, відчинив цілком пристойний чоловік років 45.

Здається, вона очікувала побачити зовсім інше. — Доброго дня. Я мати Артема, хочу з Вами поговорити про наших дітей, – сказала невпевненим тоном. – Доброго. Проходьте, нам справді є про що поговорити, – відповів Олександр. Чоловік одразу запросив її на кухню, запропонував чаю.

Виявилося, він дуже ввічливий та чуйний, втра тив дружину і так нікого не зміг полюбити. Через відсутність матері з дочкою Марією виникали проблеми, дівчинка мала непростий характер.

Він розповів, як важко було жити після втрати коханої жінки та матері дитини. А через роботу не міг приділяти достатньо часу Марії. Вікторія мовчки слухала і усвідомлювала, що не хоче покидати їхню хату.

Щодо закоханої пари, то вирішили підтримати їх і не позбавляти можливості стати батьками, щоб пізніше не чути закидів у свій бік, що не дали їм хоча б спробувати звести сім’ю.

Самі ще годину розмовляли, як доглядатимуть онука, проводитимуть з ним час. Після цього Вікторія пішла, але зрозуміла одне – закохалася в Олександра з першого погляду. Все частіше почала навідуватися до них у будинок, а потім взагалі залишилася там назавжди.

Син із невісткою теж побралися, здавалося, любили один одного, але після народження сина виявилося, що молоді зовсім не готові виховувати малюка. Роль батьків перейняли бабуся з дідом, їхні діти через півроку спільного життя розлу чилися, роз’їхавшись різними містами. Онук виріс дуже добрим хлопцем.

А син із дочкою час від часу приїжджали, спілкувалися як чужі люди. Згодом Марія одружилася, наро дила доньку, щасливо живе у шлюбі зі своїм нинішнім чоловіком.

Сина забирати не планує, але про вчинок юності дуже шкодує. Вікторія ж покохала його як рідного, тепер має двох онуків. Хоча чоловік і жінка відповіли за помилки своїх дітей, але в той же час стали найщасливішими. У житті відбувається безліч історій, головне у всьому – щасливий кінець. Чи не правда?

КІНЕЦЬ.