Катерина вийшла заміж за розрахунком. Юрій запропонував підписати шлюбний договір, за яким Катерина отримає половину всього майна. Жінка бачила той договір власними очима. Підписала і забула.

Їхнє кохання зароджувалося поступово. Шлюб за домовленістю підходить не всім, але Катерина та Юрій справлялися на відмінно. Кожен знав свої обов’язки, адже вони прописані в договорі. Подруги не розуміли таких стосунків. Часто запитували про їхнє життя.

— Ну, як так? Виходить, ти себе змушуєш… Ну… — Цікавились подружки.

— Що ви таке кажете? Ні, не змушую. Він привабливий мужчина.

— Але без почуттів – це не те… — Продовжували наполягати подружки.

— Як ви можете це стверджувати, якщо самі ніколи не пробували?

— Тобто, тобі подобається лише його врода і гроші?

— А ще чіткі домовленості і те, що він вміє дотримуватися свого слова.

Стосунки розвивалися рівномірно приблизно три роки. Пара почала планувати дітей. Катерина хотіла двох. Юрій не заперечував мати стільки, скільки пошле Бог. Імена обради швидко. Якщо народиться хлопчик, то назвуть Михайлом, а якщо буде дівчинка – то Ангелина.

Завагітніти довго не вдавалося. Катерина ніяк не могла зрозуміти, чому? Юрій підтримував дружину кожну секунду. Переконував її, що в них все вийде. Просто потрібно прикласти більше зусиль і підійти до питання більш відповідальніше. Чотири роки пройшли, а дітей пара досі немала.

Катерина помітила холод з боку Юрія. Він все рідше приділяв їй час. Замикався в своєму кабінеті і постійно працював. На відпочинки відправляв Катерину саму. Поки вона плавала в морі, Юрій сидів вдома над паперами. Жінка не розуміла, що відбувається з їхнім шлюбом.

Відповідь прийшла неочікувано. Подруга показала Катерині анкету Юрія на сайті знайомств. Він шукав собі нову дружину. В анкеті одразу писав свої вимоги. Там він розкрив усі карти.

«Шлюбний контракт підписується строком на сім років. За ці сім років моя дружина зобов’язана народити двох дітей. Якщо умова виконана, вона претендує на п’ятдесят відсотків майна. У разі не виконання цього пункту, я подаю на розлучення, а все майно залишається за мною. Якщо майбутню кандидатку влаштовують такі умови, то запрошую на приватну зустріч».

Катерина дивилася на ту анкету і не знала, їй плакати чи сміятися? Їхній шлюб триває п’ять років. Якщо вона живе з Юрієм на тих самих умовах, то виходить, що скоро її виставлять на вулицю без копійки в кишені. Навряд чи жінка встигне народити двох дітей за два роки! А може, вона себе накрутила і в її договорі такого немає. Може, Юрій просто втратив до неї цікавість.

— Але ж ти казала, що ви не маєте один до одного романтичних почуттів, а живете суто за домовленістю. – Втрутилась подруга. – Сумніваюсь, що він просто втратив інтерес. Напевне, він обманув тебе. Дав тобі читати один вид договору, а коли наступного разу приніс тобі готові документи на підпис, то вніс туди той пункт про дітей.

— Можливо. – Подумавши, кивнула Катерина. – Коли я читала документи, то Юрій сказав, що мусить віднести їх на «фінальну вичинку» до юриста. Ніби то узгодити деякі формальності. Другий раз я не перечитувала паперів. Просто підписала…

— І навіщо ти то зробила? Треба було ще раз прочитати!

— Ну… — Катерина почервоніла. – Я йому вірила…

Вдома жінка попрохала Юрія показати їй оригінал шлюбного договору. Чоловік довго впирався. Він вперто не хотів показувати Катерині папери. Тоді жінка виклала все, що знала і поділилася своїми здогадками. Показала анкету з сайта знайомств. Нарешті Юрій здався. Катерина мала рацію. Вона прочитала папери за лічені хвилини і одразу побачила той пункт про дітей.

— Навіщо ти обманув мене? – Прямо запитала Катерина.

Юрій мовчав.

— Я ж дотримувалася усіх домовленостей, а ти обманював мене з самого початку. – Продовжувала говорити Катерина.

Юрій важко дихав. Він нервово тер очі.

— Я не буду тиснути на жаль чи щось в тебе просити. Ні, такого задоволення ти не отримаєш. – Твердо промовила жінка. – Мені шкода, що я згаяла стільки часу. Це єдине про що шкодую. Переконувати тебе щось змінити в договорі, також не буду. Наскільки я розумію, в нас залишилось два роки. Правильно? – Юрій кивнув. – І ми розлучимось? – Юрій знов кивнув. – От і добре. В мене є час, аби облаштувати собі життя. Не хочу через два роки бути голо і боса.

Катерина вийшла з кабінету Юрія будучи спокійною. Вона не хлопала дверима. Обережно їх зачинила. Юрій очікував на іншу реакцію і Катерина це знала.

Гарно прожили п’ять років. Шкода, що навіть шлюбний контракт не забезпечив для Катерини щастя. Вона дасть собі ради. Все таки, ще не забула як то, працювати на звичайній роботі.

Жінка ніколи не дозволяла закрити себе в «золотій клітці». Зрозуміла Катерина одне – ні почуття, ні чітко юридично оформлені обов’язки, ні сила звички не завадять одному партнеру обманути іншого, якщо він з самого початку був на це налаштований.

КІНЕЦЬ.