Навчалась я на вчительку початкових класів, от і знайшла роботу за спеціальністю. Щоправда, така професія, хоч і приносить задоволення особисто мені, але фінансів приносить недостатньо.

Ось одного разу мені і прийшла ідея знайти підробіток. І кілька місяців тому я сама придумала бізнес, який мав би бути для мене і задоволенням, і прибутком.

Розпочалось все з того, що я розмістила в Інтернеті оголошення про продаж своєї курточки. Тоді я зрозуміла, що із збуту старих речей можна також мати вигоду.

Я пішла до «секонд-хенду» і придбала курточку, вона була відмінної якості і я брала її для себе. А вдома зрозуміла, що все-таки розмір малуватий. Тому і захотіла продати її комусь в соціальних мережах. Таке добро шкода викидати, а залишати, щоб валялось теж не хочеться.

Не минуло й години, як мені написала дівчина і сказала, що річ її зацікавила, вона готова її купити. Наостанок сказала мені, що якась низька в мене ціна, навіть для поношеного одягу. Купувала я її за двісті, от за двісті і продала.

Через кілька днів я знову ж таки пішла до «секонду» і побачила дуже красиву сукню відомого бренду, проте розмір не підійшов. І я вирішила все ж таки купити її і продати за трішки вищу ціну. Та знову не минуло й кілька днів, як товар замовили.

Тут я і зрозуміла, що це непогана можливість заробляти гроші. Так, потрібно багато часу витрачати, але  ж друга половина дня у мене вільна, тому можна і спробувати.

Ось я потроху і почала скуповувати гарні речі та розміщувати оголошення. Допоки одного разу до мене у гості не приїхала матір. Коли вона розпитала про одяг, який у мене висів на вішаках, то я розповіла про «бізнес».

Мама мало не вирвала. Вона відразу почала мені розказувати, що такий одяг носити огидно і особливо нюхати ці запахи прального порошку. Та найобразливішим для мене було, що рідна мама зауважила, як їй за мене соромно.

Слова її мені в’їлись у голову. Я почала задумуватися, а чи варто далі все це вести і що далі робити із всім цим одягом. Можливо, і справді, я полізла туди, куди не слід було?!

КІНЕЦЬ.