Коли Ольга Захарівна видала доньку заміж, зять якось цурався її. Але варто було жінці потрапити до ліkарні, як вона дізналася який її зять насправді
— Ні, ну який зухвалець! Ти тільки подумай, Граф. Закохав у себе мою дочку, одружився і відвіз її на інший кінець міста. Ну, що йому в моєму домі не живеться? Для кого я старалася? Навіщо мені цей двоповерховий особняк, якщо моя дочка житиме в однокімнатній квартирі? А коли діти підуть?
«Ми самі можемо вирішити свої проблеми», — передражнила вона дочку із зятем. – А для кого я бізнес створювала? Я їм пропонувала підлогу вдома! Ні.
Не хочуть зі мною жити. Ну чому ти мовчиш?! Кіт Граф небезпечно дивився на господиню з-під дивана. Чоловік Ольги Захарівни вранці втік на роботу, хоча сьогодні мав вихідний. Ось і виливала свою агресію жінка своєму єдиному слухачеві, коту. Але Ольга Захарівна помилялася.
Це не зять відвіз її Оксану, це дочка, знаючи владний характер своєї мами, постаралася захистити чоловіка від її тиску. Тому й наполягла на переїзді на інший кінець міста, щоб рідше бачити маму. Коли народився онук, біля пологового будинку новоспечену матусю із сином зустрічали всі.
І Ольга Захарівна з чоловіком, і батьки Ігоря, та й, звичайно, сам Ігор. Забравши дружину із сином, Ігор повіз їх до своєї квартири. — Ні, ну що їм не так? – обурювалася Ольга Захарівна, дорогою додому.
— Я ж і няньку вже підібрала. Чому вони не хочуть жити зі мною? Ну що за зять мені дістався? — Справа не в зяті, справа в тобі. — Тобто?!
— Їм добре удвох, а ти, зі своїми звичками лідера, не зможеш утриматися. Полізеш у їхню родину. Ось твоя дочка і вживає заходів захисту своєї сім’ї. А потім Ольга Захарівна сильно захво ріла.
Першого ж дня, до ліkарні до неї примчав зять, поговорив із ліkарями, докладно розпитав їх, домовився про те, щоб у тещі була окрема палата.
Хвору відвідували і чоловік, і дочка, і зять часто приходив. І в Ольги Захарівни було багато часу поспілкуватися з Ігорем, краще дізнатися його, навчитися розуміти його мовчання.
І одного разу Ольга Захарівна усвідомила, що гроші та влада, якими вона оперувала вже давно, ніколи не замінять теплоти людських почуттів. Оздоровку Ольгу Захарівну біля лікарні зустрічали чоловік, дочка з онуком і найкращий зять.
КІНЕЦЬ.