Стас, успішний бізнесмен та самотній чоловік, їхав у село до мами. Колись у нього був друг і була кохана дівчина. Потім дівчина пішла до друга. З тих пір він не звертав уваги на жінок, на жаль мами, яка в кожний приїзд вимагала від нього онуків. — Мамо, я вже їду, — зателефонував він з машини.

— Що привезти із собою? — Хліба купи, синку. Я не встигла спекти. Стас уже виїхав із міста, тож за хлібом зайшов до сільської крамниці. Увійшов у той момент, коли покупниця, вродлива дівчина, обурю валася відсутністю в магазині дитячого харчування.

— Ви ж запевняли мене, що замовите дитячу суміш. Тепер у мене запасів лише на день! А поїхати та купити в місті я не маю можливості! Обурена дівчина покинула магазин.

— А чому її чоловік не поїде по суміш для дитини? — Запитав Стас у продавщиці. — Немає у неї чоловіка.

— Мамо, у нас нова сусідка? — спитав Стас у матері, коли повечеряли. — Ти це про Катину племінницю Олену? — Можливо. Я її у магазині побачив. — Напевно вона.

Бідолашна дівчинка. Красуня, освічена, зустрічалася з хлопцем, а коли заваrітніла, той втік, сволота. У дівчинки нікого немає, крім тітки Каті.

Ось вона і забрала Оленку до себе, доки з малюком сидить. На другий день Стас привіз матері пакет із дитячим харчуванням. — Мамо, це для дитини Олени. Передай сама, мені якось незручно. З того дня Стас став регулярно постачати Олену всім необхідним для дитини.

Не лише харчуванням. По селі вже пішли чутки, що Стас зустрічається з Оленою. А він не заперечував. А одного разу Стас із матір’ю постукали до будинку Катерини: — Здрастуйте господарі, сватів приймете?

— Заходь, звичайно, сусідка, — розгубилася господиня. А з кімнати, назустріч Стасові, що тримав в руках величезний букет, сяючи повними кохання очима, вийшла Олена.

КІНЕЦЬ.