Сусідка зателефонувала і сказала, що від квартири, що здаю в 0ренду, дoлинають ди вні звуки. Підійшовши туди, я з треnетом відчинив двері і
ледь непритомнівши, не впав від побаченого. Закон на моїй стороні, але я не можу знайти рішення. Я орендував квартиру шість місяців тому. Орендар – 30-річна самотня жінка. Вона заявила, що працює в ІТ-компанії.
Вона вчасно платила за квартиру, тож у мене не було проблем. У мене на руках був договір оренди, і, звісно, я сплачував податки. Через шість місяців ми звикли одне до одного.
Яповністю довіряв їй, тому перестав приходити відвідати її. Проте нещодавно до мене звернувся сусід і поскаржився, що мої квартиранти постійно галасують.
Вони постійно пили, сперечалися, сміялися та кричали. Я зателефонував Марині і сказав їй, що на неї надійшли скарги. Квартирантка зізналася, що до неї приїжджала сім’я і вибачилася за завдані незручності.
Проте за два тижні ситуація повторилася знову. Більше того, пенсіонерка повідомила мені, що хтось виніс у мою квартиру меблі, техніку та багаж. Я занепокоївся, бо зрозумів, що у Марини значно збільшилося споживання світла, газу та води – Марина жила не одна. Я вирішив піти і все оглянути.
Без згоди Марини я не мав права входити до квартири. Люди, що стояли біля дверей, відмовилися відчинити її, тому вирішили зателефонувати мешканцю. Увійшовши всередину, я був приголомшений. Моя гарна, нещодавно відремонтована двокімнатна квартира перетворилася на схудлий недорогий хостел.
Стіни були знебарвлені, шпалери обдерті. На підлозі валялися собачі відходи, а також відчувався неприємний запах сечі. Що саме тут відбувалося?
Квартирантка попросила мене вийти надвір, щоб усе пояснити. Її сім’я попросила пожити в неї, оскільки вони зазнавали фінансових труднощів. Вони заявили, що мешкають тут недовго, але вже заробили трохи грошей. — Як довго вони тут пробудуть? — Я думаю, вони поїдуть за півроку, — пробурмотіла Марина.
— За цей час вони рознесуть мою квартиру. Я проти того, щоб вони тут жили, у контракті написано, що ти маєш жити сама. Моя мила квартирантка незабаром перетворилася на нахабну панночку: — Їм нікуди йти.
Я мушу вам платити? Я платитиму! Що ще ви потребуєте? Подайте на мене в суд і спробуйте виселити мене, якщо я не збираюся йти. Я зателефонував до поліції, але нічого так і не сталося. Мені сказали, що вони не займаються такими питаннями. А чим тоді вони займаються?
КІНЕЦЬ.