Максим всього у житті добивався власними силами й не звик отримувати відмову. Він став успішним у бізнесі, мав власну заправку та й серед осіб протилежної статті  користувався популярністю. Не одне жіноче серце було розбите через цього чорноволосого красеня. Не любив Максим довго возитися зі своїми пасіями, якщо щось було не по ньому – одразу на вихід.

Та була одна жінка, що не давала йому спокою, а саме тому, що мала сміливість відмовити вибагливому бізнесмену. Алла вирізнялася з-поміж інших своєю неземною красою. Струнка фігура, довге шовкове волосся, пухкі губи. Вона дивилася так, ніби була готова напасти й це викликало неабиякий азарт у чоловіків. Довго Максим залицявся до неї, поки нарешті вона не стала його. Та приручити таку жінку неможливо, досить скоро чоловік у цьому переконався.

Як тільки на горизонті з’явилася вигідніша партія Алла зникла із життя Максима, як вранішня роса зникає на сонці. Ох і розлютився чоловік. Не те щоб він кохав цю жінку, почуття кохання для нього було чуже та нерозвідане. Не міг змиритися з тим, що заділи його самолюбство.

Розгніваний та злий, він влетів до свого кабінету й почав трощити усе, що попадало під руки. Навіть його улюблена статуетка фенікса розлетілася на друзки. Коли Максим знесилений впав у своє крісло, лише тоді помітив, що у кабінеті була Ніна, його секретарка.

-Чого тобі? – зло запитав у дівчини.

-Принесла документи на підпис – якось несміливо відповіла Ніна.

-Давай сюди! – гримнув начальник до підлеглої.

Коли Ніна поставила перед ним документи декілька крапель крові упали на лист паперу. Максим поранив руку, коли трощив усе й навіть не помітив. Ніна заметушилася, побігла по аптечку й почала обробляти рану. Максим з цікавістю споглядав за цією дівчиною. Чому раніше він не звертав на неї уваги, скільки вона уже в нього працює?

Ніна не була схожою на Аллу – це точно. Тихенька непримітна сіра мишка, яка забилася у куток й боїться навіть пискнути. Він не любив таких жінок, але чомусь все ж таки сказав наступне:

-Ніно, як довго ти у мене працюєш?

-З відкриття вашої заправки.

-Я тобі подобаюся?

Руки дівчини почали тремтіти, Максим це помітив. Щоки на її лиці залилися рум’янцем. «Невже такі жінки ще існують, чисті та сором’язливі?» – подумав про себе чоловік. Ніна невпевненим голосом відповіла:

-Ви хороший начальник.

-То може вийдеш за мене заміж, раз вважаєш мене хорошим?

Ніна дивилася на нього незрозумілим поглядом. Вона хотіла подивитися чи над нею насміхаються, чи пропозиція начальника серйозна. Його лице не видавало жодної емоції. Коли тиша затягнулася, Максим додав:

-Я двічі просити не буду…

-Вийду.

Весілля організували за два тижні. Гроші у нареченого водилися непогані, тож проблем жодних не виникало. Ніна виглядала у цей день просто прекрасно. Білосніжна весільна сукня та довга фата пасували дівчині. Зі сторони нареченої були лише її батьки, решта гостей Максима.

Свято минуло на найвищому рівні, от тільки молодята виглядали нещасними. Ніна кусок в горло не могла запхати, лише нервово посміхалася, а Максим налягав на спиртне. Додому подружжя повернулося порізно. Чоловік провів дружину у її кімнату, а сам пішов спати до своєї спальні

-Мені потрібен час – сказав Максим перед тим як вийти з кімнати.

-Я все розумію. Маю подарунок для тебе – Ніна дістала із сумки гарно запакований подарунок й передала чоловіку. – Нехай ця дрібничка стане символом твого відродження. Максим мовчки пішов, навіть не розгорнувши його.

Всю ніч Ніна проплакала. Мама казала, що з такого шлюбу нічого не вийде. Не буде щастя дочці поруч цього чоловіка. Бачила ненька, що не кохає зять Ніну. На зло своїй колишній одружується. Ніна теж про це знала, проте не відмовила, бо кохала Максима з їхньої першої зустрічі. Нехай вона ніколи не почує від нього тих самих заповітних слів, але її кохання вистачить на них обох.

Подружнє життя Ніни та Максима можна було схарактеризувати один словом – ніяке. Жінка з усіх сил старалася догодити коханому. Одягала свої найкращі речі, завжди красиво виглядала. Підтримувала чистоту в домі та затишок. Готувала смачні страви й ніколи ні на що не скаржилася.

Максим робив усе можливе, щоб змусити дружину шкодувати про своє рішення. Пізно повертався додому, не звертав на неї жодної уваги. На вихідних пропадав у компанії друзів, критикував її зовнішній вигляд. Та жодного разу не почув докору. Вона з усім погоджувалася. Це й дратувало його найбільше.

Якось Ніна наважилася на відверту розмову. Вона зізналася йому, що хоче народити дитину й стати матір’ю. Максим розсміявся дружині в лице. Сказав, що скоріше стане банкрутом, ніж батьком. Діти не для нього й він взагалі не впевнений, що хоче заводити їх з такою безхарактерною дружиною.

Подружжя посварилося. Максим пішов до свого кабінету, а Ніна вибігла з дому у невідомому напрямку. Коли емоції вщухли, чоловік усвідомив, що наговорив лишнього. Ніна не заслуговувала такого відношення, а він поводив себе, як справжній козел. Пішов перепросити, але дружини у кімнаті не було. Перевірив увесь будинок – порожньо. Ніна зникла, хоч речі й були на місці.

Чоловік підняв на ноги усіх своїх робочих. Декілька годин пошуку виявилися марними. Довелося звернутися у поліцію. Добре, що у нього були там знайомі. Ніну знайшли у лікарні. Виявляється, коли вона вибігла з дому, то потрапила під колеса авто. У Максима аж мурахи по тілу побігли. Якщо Ніна не одужає, це буде лише його провина. Всю ніч чоловік провів у лікарні поруч ліжка дружини. Лікарні не робили прогнозів.

Ніна була в комі. Вранці він поїхав додому взяти деякі її речі. Поки збирав сумку натрапив на подарунок дружини. Він навіть не подивився, що там. Всередині була статуетка Фенікса. «Птах відродження, вона хотіла почати спочатку». Максим пообіцяв тієї миті, що більше ніколи її не образить.

Декілька місяців Ніна пролежала в комі. Коли прийшла до тями, Максим сидів поруч. Вона посміхнулася до нього, а він її поцілував. На його очах блищали сльози. Таким вразливим Максима ще ніхто ніколи не бачив.

-У мене є подарунок для тебе – тихо прошепотів чоловік. Він дістав із коробочки золотий ланцюжок на якому красувалася підвіска у формі Фенікса. – Нехай це буде відродженням нашого шлюбу.

Через декілька місяців після виписки Ніна знову повернулася до лікарні, але цього разу народжувати. У подружжя народився гарний хлопчик. На разі вони пробують себе в новій ролі й дійсно живуть щасливо. Кохання Ніни не тільки вистачило на двох. Коли Максим вперше взяв на руки сина, сказав дружині ті самі заповітні слова: «Я тебе кохаю». Кращого подарунку не уявити.

КІНЕЦЬ.