Не люблю ні ходити в гості, ні приймати когось вдома. І в мене є на це причини…

Часто буває так, що в домі з’являється якийсь негатив. Скажу чесно, я й сама не в захваті від песимізму, котрим наповнена, але як вже є. Нічого не можу з собою зробити. От тільки цей негатив появився в моєму житті після кількох неприємних моментів з людьми.

З власного досвіду можу поділитися з вами порадами, як не потрібно приймати гостей. Ці історії досі залишили неприємний слід у моєму житті. Відтоді я не люблю ні приймати гостей, ні тим більше ходити до когось.

Перший похід був до подруги моєї матері. На той час я була ще малою. Мама не мала на кого мене залишити, тож вирішила взяти з собою. Тітка Люда запросила маму з татом на день народження.
От тільки вона зовсім забула, що в батьків є я. Ще з дверей я простягнула їй букет квітів та почала говорити привітання. Тітка зблідла, а потім мовила:

– Невже ви не мали з ким її залишити? У нас тут святкування, а не дитячий садок. Ми ж домовлялися.

Пригадую, від цих слів я одразу розплакалася та попросилася додому. Тато взяв мене та відвіз до бабусі. Я ще довго плакала, згадуючи цей момент.

Другий мій похід був у дорослому віці з чоловіком. Ми тільки почали зустрічатися. Павло запросив мене на святкування Нового року з його компанією. Я погодилася.

Ми прийшли гарно одягнені, я одягла красиве плаття та підбори. Не встигли ми сісти, як мене покликали на кухню нарізати салати.

Я могла і вдома зробити салати. Ми з хлопцем ще наперед питали, чи потрібно щось приготувати. Вони ж відповіли “ні”.

Я забруднила увесь одяг, втомилася та хотіла спати. Це було найгірше святкування в моєму житті.

Ще один випадок – поїздка до баби та діда мого чоловіка. Перед Великоднем ми поїхали до них у гості. Все було чудово, рівно до того часу, поки нас не заставили ловити й обробляти курей на бульйон та різати свиню.

Розумію, вони старенькі і їм потрібна допомога, але невже не можна було попередити?

У сам день Великодня ми з чоловіком пішли втомлені та із запахом горілої свині. Всі люди скоса на нас дивилися.

Саме ці три поїздки в гості запам’яталися мені на усе життя. Через них я і зненавиділа гостей та походи до них.

Приймати гостей у себе ми також не хочемо. Всім не вгодиш, а обмовляти будуть.

КІНЕЦЬ.