Ми з Михайлом вже 7 років живемо разом у шлюбі.

Ще до шлюбу я мала досить таки хорошу роботу, завжди вміла заробляти та відкладала гроші на своє майбутнє.

Михайло мій, теж, людина працьовита, серйозно відноситься до сімейного життя.

Коли ми одружилися, то, на той час, у кожного з нас були вже якісь свої заощадження і ми купили хорошу однокімнатну квартиру.

Згодом планували, що трохи відкладемо грошей і, на майбутнє, цю квартиру продамо та купимо трикімнатну, щоб було більше місця вже для сім’ї, адже не хотіли брати кредити і переплачувати такі великі відсотки.

Два роки я сиділа в декреті, а потім мені зателефонував мій начальник з роботи.

Олег Вікторович сказав, що його заступник звільняється, він буде шукати іншу людину відповідальну на цю посаду, адже посада дуже хороша.

Я на фірмі працюю чимало років, він знає, що я сумлінно виконую свою роботу і відповідально ставлюся до всього, мої обов’язки завжди виконані на відмінно, тому запропонував цю посаду саме мені.

Мені ще рік потрібно було сидіти в декреті, але я не хотіла втрачати цю роботу, адже розуміла, що така пропозиція буває раз в житті, якщо я не погоджуся зараз, знайдеться на це місце інша людина і я зароблятиму набагато менше, як вийду з декрету.

Я сама зателефонувала свекрусі, адже знала, що вона вже на пенсії, ще й так вийшло, що вона близько до нас живе.

Я попросила маму Михайла, щоб вона приходила вранці до нас, сиділа з нашим сином поки ми з чоловіком повернемося з роботи. Я пообіцяла свекрусі, що платитиму їй за це добре, адже рідна людина краще будь-якої няньки, у чоловіка мама – чудова людина.

Свекруха погодилася відразу, довго не думаючи, і я вийшла на роботу. Щомісяця я їй гарно платила, а вона ще й їсти нам готувала, коли синочок спав і у неї був вільний час.

Загалом всі в нашій родині були задоволені і все складалося дуже добре: свекруха моя стала купувати собі якісні продукти, краще одягалася, вже не економила на всьому так, як колись.

А я собі, в цей час, досить таки спокійно працювала на роботі, заробляла добре.

А тиждень тому, дуже несподівано для мене з моїм чоловіком, свекруха повідомила нам, що більше не буде сидіти з нашим сином. у неї плани змінилися і вона не може ходити, як раніше, до нас.

А виявилося все дуже просто – її донька розлучилася і повернулася жити до неї зі своїм маленьким сином.

Свекрусі стало шкода своєї доньки і вона тепер сидітиме з її сином, щоб та ходила на роботу і змогла заробити гроші для життя, адже отримує лише копійчані аліменти і бабусина пенсія тепер.

За ці гроші, особливо, не нашикуєшся.

Я звичайно засмутилася, адже не знаю, що тепер робити.

Няні ми з чоловіком не хочемо, це чужа людина, та й син з чужими людьми сидіти не хоче, а в садочок ще маленький, лише наступного року підемо, та й роботи я не хочу втрачати.

Я розумію свекруху, її шкода своєї власної дитини, але на душі якийсь осад у мене залишився: виходить сина доньки вона глядітиме просто так, бо доньку дуже шкода, а з нашим синочком сиділа за хороші гроші.

Чому так виходить?

КІНЕЦЬ.