Микола цілий день на роботі все думав про свою дружину Ірину. Вона вчора приготувала обід і розпочала генеральне прибирання у квартирі! Його це так втішило, але він не подав вигляду, боячись наврочити.

Його весела Іринка су мувала за дочкою, якої не стало. Біда трапилася там, де на неї не чекали. Донька Поліна отримала диплом і вже готувалася до весілля.

Було куплено плаття та замовлено ресторан. У передвесільній метушні дні летіли, а справ залишалося ще багато. Того дня Поліна поспішала на зустріч, щоби обговорити деякі нюанси свята.

Добиралася вона на таксі. Доїхала нормально. А далі все сталося миттєво . Поліна навіть не встигла відскочити від машини. Лікарі не змогли врятувати її життя. Її не стало.

Ховали дочку у весільній сукні. Радість майбутнього весілля змінилася траурою, яка тривала вже кілька років. Ірина не жила, а існувала.

Вона повністю випала з життя, яке просто проходило повз неї. Цього вечора Микола відчинив двері своїм ключем, заглянув на кухню і здивувався. Ірина накривала на стіл. Вона зварила супчик з фрикадельками, той самий, що любила Полінка. Чоловік помив руки, і вони почали вечеряти.

Ірина мовчки їла суп, як раптом поклала ложку та уважно подивилася на чоловіка. Ірина розповіла, що їй наснилася Поліна. Лише сон був трохи дивним. Поліна дивилася дуже сумним поглядом. А побачивши маму починала махати їй ручкою і посміхатися.

А поряд скульптури двох гномиків. Цей сон їй вже снився кілька разів. Чоловік запропонував трохи подихати свіжим повітрям. Під час прогулянки вони вирішили сходити до дитячого будинkу. Пройшовши всі необхідні процедури, Ірина та Микола стали батьками чудової дівчинки.

Тепер у них інше життя, щасливе. Дівчинка живе в кімнаті Поліни, грає її іграшками і теж любить суп із фрикадельками та солодку вату. А нещодавно Ірині наснився ще один сон. Поліна, їхня дочка, якої не стало, махала їм рукою, наче прощаючись, а потім зникла, випарувалася серед хмаринок.

КІНЕЦЬ.