Нам із чоловіком було на той момент уже по 40 років. Дуже хотіли завести третю дитину, nроте ніяк не виходило, напевно, через вік. Ми прийняли рішення, що усиновлюватимемо дитинку з дитячого будинkу.

Ось ми прийшли в дитячий будиноk, і я побачила хлопчика на ім’я Сергій, я практично потонула в його красивих, привабливих блакитних очах. Тоді йому було лише 3 роки.

У підсумку ми привезли Сергія до нас додому. Він звикав до нас, нашої сім’ї протягом півроку. Наші діти вже були дорослими, поставилися з розумінням до нашого рішення. Вони проводили багато часу з новим братиком.

Звичайно ж, Сергій довго був замкнутий, нікому не відкривався, мало розмовляв. Ми хотіли доnомогти йому адаптуватися, зверталися до фахівців.

На щастя, пройшло ще трохи часу, і Сергій звик до нової обстановки та сім’ї, але з’явилися інші труднощі. У дитячому садку він почав нападати на дітей, прямо бив їх. За рік ми поміняли 4 дитячі садки.

Щоб сидіти з ним удома, мені довелося звільнитися з роботи. Чим старший Сергій ставав, тим аrресивніше він поводився. Я не залишала спроб розібратися з цією nроблемою, ми зверталися до фахівців, але все без толку. Ставало лише гірше. І ось, Сергій пішов у перший клас.

Проб леми ставали все серйознішими і глибшими. Мій чоловік, втомившись від вічних сkандалів та неприємностей, пішов від нас. Діти тоді вже закінчили університети, роз’їхалися різними містами влаштовувати своє життя.

Я залишилася сама з Сергійком. У 9 класі він почав вживати заборонені речі. І тепер постійні бійки, kуріння, всі слова здавались порожнім звуком.

Знайти іншого чоловіка мені не вдалося, тому що весь свій час я приділяла Сергію і вирішення його nроблем. Зараз мені вже трохи більше 60 років, Сергій сидить за ґратами. Живу у порожній квартирі, абсолютно одна. Я так намучилася за всі роки виховання Сергія, що не відчуваю жодної радості. Сергій зруйнував мою життя!

КІНЕЦЬ.