У нас в сім’ї так повелось, що я дбала про чоловіка, як його особиста прислуга. Він навіть їсти собі не нагріє ніколи. Все змінилось коли я влаштувалась на роботу.

Я тепер працюю так само як і він. Повертаючись додому, несу важезні сумки з продуктами, щоб мати з чого готувати для сім’ї. А він повертається з порожніми руками й з порогу запитує, що є їсти. Але ж мене теж цілий день не було вдома, а чарівної палички я не маю.

Першочергово я дбаю, щоб нагодувати сина, йому лише п’ять років, він ще в садочок ходить. А вже потім встаю до плити, щоб приготувати вечерю на всіх. Чоловік постійно обурюється, підганяє мене. А коли попросила, щоб допоміг, він мені долю показав.

Я відповіла тим самим жестом. Сказала, що у холодильнику є вчорашній суп, хай бере, розігріває та їсть. Його це неабияк розгнівало. Я ж, вказала на кухонну раковину у якій, ще після сніданку стоять немиті тарілки. Запропонувала компроміс: він миє, а я грію нам вечерю.

Мені не принципово. Я могла взагалі без вечері обійтись, скоро на кухню взагалі алергія буде. Викладаєшся на повну на роботі, а вдома замість відпочинку, на тебе чекає друга зміна. І так по замкненому колу.

Чоловіка моя пропозиція розізлила не на жарт. Він сказав, що не опуститься так низько, щоб бути посудомийкою в домі.

— А це так принизливо?,- запитала я.

Але, схоже, він вважав таку роботу не гідною його статусу глави сім’ї. Навідріз відмовився ділити домашні обов’язки. Я була така втомлена, що не стала доводити йому очевидного, що партнерські стосунки — це норма і найкращий варіант, коли обоє працюють та заробляють гроші.

Але у мого чоловіка склалось стійкі переконання, що хатні справи зобов’язана виконувати виключно жінка і ніяк інакше. А у чоловіка один обов’язок — заробляти її приносити гроші в сім’ю. І то нічого, що зараз я заробляю більше, ніж він. Тому припнув би язика.

Порозуміння ми так і не знайшли. Чоловік в істериці втік жити до матері. Я за ним не сумую. Не велика втрата.

Тепер хоч можу відпочити після роботи, як всі люди. І гори продуктів додому не тягну. Нам Сергій Ком багато не треба. Заробляю достатньо, можемо дозволити собі жити у власне задоволення.

КІНЕЦЬ.