Коли Василь вирішив одружитись, матір до останнього його відмовляла. Казала, що дівчина зі столиці не пара для сільського парубка.

— Людмила міська дівчина, вона не годиться для життя в селі. Що вона тут робитиме, якщо до фізичної праці змалечку не привчена. Знайди рівню собі. Що, тобі наших дівчат мало,- бубоніла матір.

Але хлопцеві було байдуже, що про це думають інші. Він кохав Людмилу і хотів саме з нею поєднати долю.

Весілля влаштували пишне. Замовили ресторан у місті та запросили багато гостей. Друзі Людмили з іронічною посмішкою спостерігали за гостями з боку нареченого. Ті були по-простому одягнені та поводились відповідно.

Деякі, абсолютно не вирізнялись хорошими манерами, що грало на контрасті з вихованими та інтелігентними гостями з боку нареченої. Матір Василя за всім пильно спостерігала. Вона, як ніхто розуміла, що сільське життя стане справжнім випробуванням для молодої невістки.

Оксана Петрівна ще до весілля намагалась донести нареченій, що на неї чекає, якщо та вийде заміж за її сина та переїде у село. Доведеться забути про всі зручності столичного життя, до яких так звикла дівчина. Тут ледарювати не вдасться. Та Людмила запевняла майбутню свекруху, що кохає Василя. Може, не така вже й вправна до роботи, але гроші заробляти вміє.

Та село, це не те місце, де легко знайти роботу з пристойною зарплатнею. Варіантів не було, довелось влаштуватись вчителькою у невеличку школу. Відповідно, зарплата була мізерна. Грошей ні на що не вистачало, а толку в побуті від молодої дружини було мало. Свекруха постійно акцентувала на цьому увагу, а Василь підтримував матір і теж наполягав, щоб Людмила допомагала по господарству. Це посіяло розбрат у їх сім’ї.

Подружжя постійно сварилось і, зрештою, Василь вигнав свою дружину геть. Не дарма матір радила шукати наречену серед дівчат у їхньому селі. Таку, що була б звична до важкої праці.

Василь був впевнений, що його вже нічого не зв’язує з колишньою дружиною. Але одного дня до нього зателефонували з пологового й повідомили, що Людмила не пережила важких пологів. Перед смертю вона дала лікарям його номер.

Молодий чоловік не міг стримати сліз. Він усвідомив, що вигнав з дому вагітну дружину. Йому нічого не лишалося як забрати сина до себе в село і виховувати дитину самотужки. Теща й знати їх не хоче. Вважає, що якби не Василь, її донька була б живою.

Хлопчик підростає і постійно запитує у батька про маму. Василь не знає, що йому відповісти — правда надто гірка. Чоловік ніколи собі не пробачить свій вчинок.

КІНЕЦЬ.