Мама мене ростила сама, адже батька не ста ло практично одразу після мого народження. Вона працювала на кількох роботах, щоб дати мені все найкраще.

Мама присвячувала мені всю себе, виховувала мене та займалася моїм розвитком. Навіть коли було дуже важко, вона ніколи не скаржилася — просто обіймала мене і казала, що все скоро налагодиться.

Не знаю, де вона взяла стільки терпіння, щоб пережити усі перешкоди та проблеми! Мама сама оплачувала орендовану квартиру, годувала мене, одягала та відкладала гроші на навчання. Коли мені виповнилося 17 років, я знайшов підробіток.

Мама ніколи не забирала гроші, я їх відкладав на новий комп’ютер. Мені не вистачало ще кілька сотень, щоб здійснити мрію.

Незабаром я почув те, чого краще б не знав , але з іншого боку – це врятувало життя моєї матері. Мама подзвонила свекрусі, щоб попросити в неї гроші у борr на якийсь період.

Як з’ясувалося, ліkарі діагностували у мами серйозну недуrу, на вівторок було призначено еkстрену оnерацію. Мама своїх грошей не мала – вона все вкладала в сім’ю.

Бабуся їй відмовила у допомозі. І наша «Рятувальна пляшка», в яку ми відкладали гроші на чорний день, також була абсолютно порожньою. Я взяв свої 600 доларів із скарбнички та переклав у пляшку.

Мама здивувалась, коли побачила там гроші, ще й таку суму. Вона здогадувалась, хто це зробив. Вона вважала купюри, а сльо зи котилися з її очей.

Чесно? Я зовсім не шкодую про цей вчинок! Комп’ютер я собі куплю обов’язково, просто трохи пізніше, зате я вря тував життя своїй рідній людині.

КІНЕЦЬ.