— Коли я ще тільки заваrітніла, вирішила, що у моєї дитини буде все найкраще! — розповідає двадцятичотирирічна Ельвіра. — І чоловік був повністю зі мною згоден, казав, що для дитини йому нічого не шкода буде. А вже якщо народиться син, то взагалі … У результаті народився син, і що ж? Як підмінили людину!

Грошей на всякі дитячі потреби не випросиш. Раніше, каже, якось справлялися без всього цього! — А без чого справлялися? — Ну, без автокрісел, літніх прогулянкових колясок, манежів, стільчиків для годівлі. Ну я розумію, радіоняня — може, і забаганка в однокімнатній квартирі. Але візок? Стілець?

Іграшки, він вважає, теж не потрібні — викинуті гроші. Гарні іграшки адже стоять зараз ого — го, так і всеінше теж. Якщо вже прямо тобі сильно треба щось, бери, каже, б-вушне. А мені купувати речі з рук після не зрозумій кого для свого сина гидливо!.. За словами Ельвіри, вийшло так що чоловік її десь в середині ваrітності втратив роботу і майже п’ять місяців «кур’єрив», поки йшли пошуки нового місця.

Заробляв копійки, тому з грошима в той період було туго, жили на зарплату Елі, поки вона була. Потім кілька раз брали гроші в борг у батьків. — Але, все одно, речі для дитини я купила хороші! — розповідає Ельвіра. — Отримала декретні і використовувала їх. Візок обрала відмінний, який спочатку хотіла, пеленальний стіл, крісло для годування…

Ліжечко зі всім вмістом нам подарувала свекруха, автокрісло і комплект на виписку — мої батьки, колеги з роботи вручили сертифікат в дитячий магазин на кругленьку суму. У загалом, у мого малюка все було новеньке і гарне, б-вушного не було нічого! Зараз малюкові сім місяців, а чоловік Ельвіри вже працевлаштований.

Працює, пройшов випробувальний термін, зарахований в штат. Зарплату отримує таку ж, як на колишньому місці. Вже віддали борги батькам, встали на ноги, зітхнули після затяжного безгрошів’я.

Тільки ось чоловік все ніяк не розслабиться — страждає по кожній витраченій копійці, нудить і бурчить собі під ніс, так що Ельвіра вже зайвий раз грошей на себе і на дитину у нього не просить. Це гарантована лайка і зіпсований настрій. Прикріше всього те, що гроші у чоловіка є, просто витрачати їх на дитину він не бачить сенсу.

Майже без всього, на його думку, можна обійтися. — І взагалі, візок — це не для дитини, а для тебе! — заявив чоловік. — Купи он б-вушний, якщо сильно треба, або задарма візьми у кого — небудь поганяти. Дитині абсолютно все одно, в якому візку його будуть возити, особисто я ось не пам’ятаю взагалі, може, і зовсім не було у мене коляски, треба у матері запитати. А ти пам’ятаєш, що чи?..

— Ну навіть якщо коляска тільки для мене! — сердиться Ельвіра. — Хіба я не гідна? — Гідна! — тисне плечима чоловік. — Але купуй його собі сама, на свої гроші! Своїх грошей у Ельвіри зовсім трохи. Є дитяче посібник, але він розписаний майже повністю. На візок довелося збирати б кілька місяців, а вона потрібна вже завтра.

Після пари тижнів скандалів подружжя прийшли до компромісу — чоловік купив візок, але сказав, що гроші за нього дружина повинна буде йому повернути, коли накопичить, або заробить, або, наприклад, отримає в подарунок на день народження якусь суму від батьків.

Може, наприклад, продати стару коляску — люльку, якщо вона вже не потрібна, це теж варіант. Чоловік цілковито серйозно записує усі борги: “не забудь, тобі потім віддавати!” Чоловік Ельвіри — жлоб? Або молодець, діє цілком правильно?

КІНЕЦЬ.