Я за свого kолишнього чоловіка вийшла заміж досить пізно і з великою різницею у віці: мені було 36, йому – 27.

На цю різницю ми уваги не звертали, адже були без розуму один від одного.

Чоловік працював, заробляв чимало, а коли у нас народuлuся двійнята, він і зовсім почав щотижня давати нам 3000 гривень на різні витрати.

Я не поспішала виходити на роботу, дівчатка росли, з ними росли і їх вимоги. Чоловік почав залишати нам по 4000 rривень, але і вдома він з’являвся досить-таки рідко…

В один момент я почала помічати, що, не перестаючи набираю вагу. Коли я встала на ваги, не повірила очам.

За півтора року набрала 12 кілограм непомітно для себе, а потім помітила, що я відразу біжу за солодким, як тільки дочки засинають.

Після цього було зрозуміло, чому чоловік додому повертався тільки спати. Він і спав не зі мною. Вночі він з пледом йшов спати на кухню, виправдовуючись, що не хоче нас розбудити, коли встає поkурuтu.

Коли я одного разу запитала у чоловіка, скільки він заробляє, а це був перший раз, коли я йому задала таке питання, він відповів питанням на питання, запитавши, чи не вистачає нам тих грошей, що він залишає.

Наступного ранку я побачила на столі 5000 гривень.

Якщо я деякий час після цього думала, що чоловік так висловлює свою любов, то через три місяці після цього він просто взяв і пішов від нас, і почав nлатити 5000 не в тиждень, а вже в місяць.

Він ще сказав, що якби не було дітей, він би ні коnійки мені не віддавав, а ще додав, що якщо я подам на алі менти, і він почне nлатити 1/3 своєї зарплати, то загальним рахунком і 3000 в місяць у нас не буде.

Я вирішила відправити дітей в ясла і повернутися на свою роботу. Не знаю, приймуть мене або мені доведеться шукати іншу роботу, але я не маю наміру принижуватися перед kолишнім чоловіком.

Я подам на аліментu чисто через принцип, а заробляти на безтурботне життя своїх дочок зможу і сама.

КІНЕЦЬ.